ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2016Справа №910/32129/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 6 144,00 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився,
У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 144,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.07.2014 року в АДРЕСА_1, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 7 144,46 грн.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.01.2016 року.
26.01.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові.
17.02.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки ДАІ ГУ МВС України в м. Хмельницькому та постанови Хмельницького міськрайонного суду, 10.07.2014 року в АДРЕСА_1, ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_1.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Рено» д.н. НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6754921/1006/13 від 18.11.2013 року.
Відповідно до акту виконаних робіт №НШК00007, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 7 144,46 грн.
Як вбачається з страхового акту від 18.08.2014 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 7 144,46 грн.
Зазначені кошти в розмірі 7 144,46 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №0040537 від 08.09.2014 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Рено» д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_1.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Рено» д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/0443127 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «БМВ», д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 1000,00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ним до моменту подання позову до суду заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 6 144,46 грн. сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4844 від 17.12.2015, копія якого додана до відзиву.
Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Оскільки, позивач звернувся з позовом до суду 22.12.2015 року, а заявлена до стягнення в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 6 144,46 грн. була сплачена відповідачем 17.12.2015 до моменту звернення позивача з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача не існувало, оскільки відповідачем була сплачена заявлена до стягнення в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 6 144,46 грн.
Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Отже, враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6144,00 грн. не підлягають задоволенню, тому в позові слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 22.02.2016р.
Суддя С.О. Чебикіна