ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2016
Справа №910/206/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс»
про стягнення 27 367,59 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» про стягнення 27 367,59 грн. (з яких: 13 382,76 грн. заборгованості, 7 079,80 грн. пені, 568,60 грн. трьох відсотків річних та 6 336,43 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки товарів № 294/13 від 04.12.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 р. порушено провадження у справі № 910/206/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.
26.01.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» надійшло клопотання про участь представника позивача в судовоих засіданнях по розгляду даної справи в режимі відеоконференції, а забезпечення її проведення доручити Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (вул Невська, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2016 р., керуючись ст. ст. 74-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» про здійснення розгляду справи в режимі відео конференції.
11.02.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 17.02.2016 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; відповідач вимог ухвали суду від 06.01.2016 р. не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
У судовому засіданні 17.02.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» (надалі - покупець) було укладено договір поставки товарів № 294/13 від 04.12.2013 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставити покупцю промислові гази (надалі - продукцію), наведені в специфікації (п. 1.2.), а покупець прийняти і оплатити їх.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість кожної партії продукції визначається у накладній, складеній постачальником в момент її поставки, та податковій накладній. Ціну договору становить загальна вартість продукції, отриманої покупцем протягом терміну дії цього договору.
За умовами п. 3.2. договору, розрахунок за продукцію проводиться покупцем шляхом оплати за рахунками, виставленими постачальником на підставі замовлення, наданого покупцем згідно з п. 4.1. даного договору, на протязі 5-ти банківських днів з дати поставки продукції.
Пунктом 6.3. договору сторони обумовили, що при порушенні термінів оплати відповідно до умов цього договору, покупець оплачує постачальнику самостійно пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.
Даний договір ступає в силу з моменту йог підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. (п. 8.1. договору).
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на виконання договору ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» поставило ТОВ «Ремжелдортранс» продукцію на загальну суму 53 140,12 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № РН-0005811 від 13.12.2013 р. на суму 14 220,60 грн., № РН-0005945 від 25.12.2013 р. на суму 7 058,40 грн., № РН-0000035 від 09.01.2014 р. на суму 7 151,82 грн., № РН-0000342 від 11.02.2014 р. на суму 7 151,82 грн., № РН-0001698 від 11.06.2014 р. на суму 7 156,72 грн., № РН-0002011 від 04.07.2014 р. на суму 3 850,98 грн., № РН-0002131 від 15.07.2014 р. на суму 6 549,78 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за договором виконав неналежним чином, сплативши частково вартість даного товару в розмірі 39 757,36 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками: № БВ-0000001 від 03.01.2014 р. на суму 14 220,62 грн., № БВ-0000397 від 10.06.2014 р. на суму 4 598,34 грн., № БВ-0000413 від 17.06.2014 р. на суму 15 000,00 грн., № БВ-0000430 від 24.06.2014 р. на суму 742,00 грн., № БВ-0000465 від 03.07.2014 р. на суму 5 196,40 грн., у зв'язку чим у відповідача існує заборгованість станом на 29.12.2015 р. у розмірі 13 382,76 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією (вих. № 306 від 05.08.2015 р.), в якій просило сплатити заборгованість. Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» про стягнення 27 367,59 грн. (з яких: 13 382,76 грн. заборгованості, 7 079,80 грн. пені, 568,60 грн. трьох відсотків річних та 6 336,43 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки товарів № 294/13 від 04.12.2013 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 294/13 від 04.12.2013 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за даним договором не виконав неналежним чином.
Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 13 382,76 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» суми заборгованості в розмірі 13 382,76 грн. за договором № 294/13 від 04.12.2013 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
ТОВ «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» просило суд стягнути з відповідача 568,60 грн. трьох річних відсотків за період з 21.12.2013 р. до 29.12.2015 р. та 6 336,43 грн. інфляційних втрат за період з 21.12.2013 р. до 29.12.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 294/13 від 04.12.2013 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 568,60 грн. трьох річних відсотків за період з 21.12.2013 р. до 29.12.2015 р. та 6 336,43 грн. інфляційних втрат за період з 21.12.2013 р. до 29.12.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 294/13 від 04.12.2013 р.
Позивач просить стягнути з відповідача 7 079,80 грн. пені за період з 21.12.2013 р. до 29.12.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати реалізованої продукції за договором № 294/13 від 04.12.2013 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3. договору сторони обумовили, що при порушенні термінів оплати відповідно до умов цього договору, покупець оплачує постачальнику самостійно пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що при розрахунку позивачем були допущені помилки щодо застосування розміру облікової ставки та періоду, за який повинна нараховуватись пеня, зв'язки з чим суд здійснив власний розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання за договором на користь позивача.
Так, за розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 366,62 грн. пені за період з 21.12.2013 р. до 22.01.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати реалізованої продукції за договором № 294/13 від 04.12.2013 р.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних сторін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжелдортранс» (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, 2, код ЄДРПОУ 33576086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробнича фірма «Ремтехгаз» (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 28, код ЄДРПОУ 30299519) 13 382 (тринадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 76 коп. заборгованості, 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 62 коп. пені, 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 6 336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 1 008 (одна тисяча вісім) грн. 24 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 22.02.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина