ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2016Справа № 910/395/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"
до Торгово-промислової палати України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
про визнання акту недійсним
Представники:
від позивача: Рибаков Ю.А. - представник за довіреністю № 30 від 22.02.2016 року;
від відповідача: Студенніков С.В. - представник за довіреністю № 6247/05.0-8 від 20.08.2015 року;
від третьої особи: Марунько Л.О. - представник за довіреністю № 3733/18 від 16.12.2015 року.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" до Торгово-промислової палати України про визнання акту недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.02.2016 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2016 року розгляд справи відкладено на 23.02.2016 року.
22.02.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.
У судовому засіданні 23.02.2016 року представник відповідача підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання.
Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача про припинення провадження по справі.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні докази суд припиняє провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Частиною 1 статті 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Як визначено частиною 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 ГПК; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Згідно з п. 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Підпунктом 6.2.5 п. 6 Роз'яснення встановлено, що господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер (Рекомендації Президії Вищого арбітражного суду України від 04.07.2005 р. № 04-5/202 "Про внесення доповнення до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним сертифікат Торгово-промислової палати України № 5509 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.12.2015 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Міністерство юстиції України роз'яснило в листі від 30.05.2014 р. № 6602-0-26-14/8.1, торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.
До ТПП зацікавлена сторона договору (контракту) подає письмову заяву, підписану її керівником. Заява прописується у довільній формі. В заяві вказуються початок виникнення подій (які віднесені в контракті/договорі до форс-мажорних обставин), період дії цих обставин та їх наслідки. Також у заяві вказується, які зобов'язання за договором не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин, та контактна інформація для зворотного зв'язку.
До заяви додаються такі документи: належним чином засвідчена копія договору (контракту) з усіма додатками (змінами та доповненнями, якщо вони були). У ньому мають бути вказані обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати форс-мажорними, вказані органи країн, що підтверджують факт настання обставин форс-мажору; інформація про обсяг виконаних (або невиконаних) зобов'язань по договору (контракту); документи компетентних державних органів, що підтверджують настання події.
Заявник несе відповідальність за достовірність наданих документів згідно з чинним законодавством України.
За результатами розгляду документів ТПП видає сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини. Сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини - це документ установленої форми, який є підтвердженням настання форс-мажорних обставин на території України, виданий ТПП згідно з нормами чинного законодавства.
Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.
Сертифікат (висновок) підписується Президентом ТПП, Першим віце-президентом або Віце-президентами. На сертифікаті (висновку) ставиться печатка ТПП.
Детально порядок видачі сертифікатів визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40 (3), та новою редакцією Регламенту, затвердженій рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. (5).
Слід зауважити, що п. 7 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в редакції рішення Президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40 (3) передбачено порядок оскарження виданих сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), оскарження відмови у їх видачі.
Зокрема, пунктами 7.1. - 7.7. Регламенту було визначено, що виданий Торгово-промисловою палатою України / регіональними торгово-промисловими палатами сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржений в Регламентний комітет ТПП України з питань сертифікації форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який призначається рішенням Президії ТПП України.
До складу Регламентного комітету входить Президент ТПП України та два фахівці ТПП України / регіональних ТПП, що мають вищу юридичну освіту, досвід практичної роботи яких у юридичній сфері і ТПП України / регіональній ТПП складає не менше 5 років.
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржено стороною по договору, контракту, угоді протягом трьох місяців з дати, коли стороні стало відомо про його видачу.
Заявник може оскаржити відмову у видачі сертифіката щодо висновку про відсутність форс-мажорних обставин або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) і невиконанням зобов'язання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання відмови.
Регламентний комітет зобов'язаний розглянути заяву про оскарження сертифіката або оскаржити відмову у його видачі протягом 30 календарних днів з дня її надходження до ТПП України. Рішення Регламентного комітету про залишення сертифіката / відмови в його видачі в силі або їх скасування приймається більшістю голосів його членів і є остаточним.
У разі скасування сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) про це робиться відповідний запис в єдиному Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
При скасуванні відмови у видачі сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) розгляд заяви зацікавленої особи поновлюється і здійснюється відповідним уповноваженим органом у складі іншої уповноваженої особи.
У новій редакції Регламенту, затвердженій рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. (5), положення про можливість оскарження до Регламентного комітету виданих сертифікатів та відмови у їх видачі, не передбачені.
Проаналізувавши положення ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суд відзначає, що вони свідчить про те, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді, оскільки такий сертифікат не є актом, який сам по собі тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків. Сертифікат, дійсність якого оспорюється скаржником, не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України визначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як і інші докази при вирішенні судом спору про право оцінюється на предмет належності та допустимості й лише за наслідками такої оцінки суд вирішує питання про можливість звільнення боржника від відповідальності перед кредитором у зобов'язанні, застосовуючи відповідні приписи чинного законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 26.11.2015 року № 910/14673/15, від 17.02.2016 року № 910/11826/15, від 17.02.2016 року № 910/11826/15.
З урахуванням викладеного вище, суд відзначає, що оскаржуваний сертифікат не є нормативним правовим актом, так як він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він сам по собі не породжує права і обов'язки для позивача та йому не адресований.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що спір про визнання недійсним акту не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак, провадження у справі слід припинити.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У свою чергу, розглядаючи питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44; ст. 49, п.1 ч.1, ч.2, 3, ст. 80; ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі № 910/395/16.
Суддя С.М. Мудрий