Кіровоградської області
24 лютого 2016 рокуСправа № 912/5041/15
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/5041/15
за позовом: Фермерського господарства "СВГ-Благород"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив"
про стягнення 342877,18 грн,
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 23.12.2015 б/н;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 01.10.2015 № 32Д-10 (не приймав участі після оголошеної судом перерви до 14:30).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Фермерського господарства "СВГ-Благород" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" заборгованості в сумі 342877,18 грн з якої: 255077,94 грн основного боргу, та 87799,24 грн штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та відсотків.
Ухвалою від 02.02.2016 розгляд даної справи відкладено до 11:15 24.02.2016.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2016 № 62 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/5041/15 з тих підстав, що суддя Тимошевська В.В., у провадженні якого перебуває дана справа, у день її розгляду не зможе виконувати обов'язки судді у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. При цьому, строк розгляду спору у справі № 912/5041/15 закінчується 28.02.2016.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 912/5041/15 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2016 вказану справу призначено автоматизованою системою судді Балику В.М.
Ухвалою від 18.02.2016 вказану справу прийнято суддею Баликом В.М. до свого провадження.
У судовому засіданні 24.02.2016 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не надав, при цьому присутній у судовому засіданні 24.02.2016 представник відповідача позовні вимоги по суті не заперечив, вказавши лише, що йому невідомо походження заборгованості, заявленої до стягнення позивачем, та її розмір.
24.02.2016 Приватним акціонерним товариством "Креатив" подано до господарського суду клопотання від 23.02.2016 про витребування доказів з посиланням на статтю 38 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаним клопотанням відповідач просить суд витребувати від позивача документи, що підтверджують підстави виникнення заборгованості, визначають розмір заборгованості або її розрахунок та довіреності від імені ПрАТ "Креатив", видані підписанту ОСОБА_3 на підставі яких він діяв при підписанні договорів та додаткових угод до них, актів, протоколів та інших документів.
Господарський суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.
Між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та Фермерським господарством "СВГ_Благород" (Продавець) укладено договори поставки від 01.09.2014 № С14-00146 та від 07.10.2014 № С14-00541 (надалі за текстом - Договір № С14-00146 та Договір № С14-000541).
За умовами даних Договорів сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (надалі - ОСОБА_4) на умовах таких Договорів.
У відповідності до пункту 4.1 Договору № С14-00146 кількість ОСОБА_4, що поставляється за даним Договором - 500 тонн ± 10% (за вибором Покупця).
Пунктом 4.1 Договору № С14-00541 сторони погодили кількість ОСОБА_4, що поставляється за даним Договором - 100 тонн ± 35 тонн (за вибором Покупця).
Пунктом 4.2 Договору № С14-00146 та Договору № С14-000541 сторонами визначено, що для оприбуткування Покупцем поставленого ОСОБА_4 Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого ОСОБА_4 по ціні 2000,00 грн, в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування ОСОБА_4 є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3-4.3.1 Договору.
Умовами вказаних пунктів Договорів передбачено, що ціна ОСОБА_4 з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1 Договору, встановлюється сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (надалі - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 31 грудня 2014 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії ОСОБА_4, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна ОСОБА_4 може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 Договору, так і бути меншою.
Пунктом 4.5 Договорів сторони визначили, що у випадку неотримання Покупцем 31 грудня 2014 року (включно) Додаткової угоди визначення ціни, Покупець складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 грудня 2014 року. Складена та направлена таким чином Додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
У відповідності до пункту 4.7 Договорів для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості ОСОБА_4 з врахуванням вимог розділу 4 Договору.
Відповідно до пункту 4.8 Договорів сума Договору визначається шляхом множення кількості поставленого ОСОБА_4 на остаточну ціну ОСОБА_4.
Згідно з пунктом 4.9 Договору № С14-00146 попередня сума Договору (виходячи з первісної ціни) - 1000000,00 грн.
У відповідності до пункту 4.9 Договору № С14-00541 попередня сума Договору (виходячи з первісної ціни) - 200000,00 грн.
У пунктах 5.1-5.2 Договорів сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості фактично отриманого ОСОБА_4, виходячи з кількості, визначеної відповідно до п. 3.4 Договорів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, документів, визначених п.п. 3.8-3.9 Договорів, та проведення досліджень ОСОБА_4 на відповідність вимогам п. 2.1 даних Договорів. Оплата отриманого ОСОБА_4 здійснюється виходячи з первісної ціни на ОСОБА_4, вказаної у п. 4.2 Договорів.
Остаточний розрахунок (доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_4 відповідно до п. 4.6 Договорів.
Договори підписані сторонами та скріплені печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх їх умов.
Як убачається з матеріалів справи, Продавцем поставлено Покупцеві ОСОБА_4:
1) за Договором № С14-00146:
- згідно накладної від 06.09.2014 № 10 - 42,920 т (рахунок від 06.09.2014 № 10 на суму 85840,00 грн);
- згідно накладної від 18.09.2014 № 11 - 110,07 т (рахунок від 18.09.2014 № 11 на суму 22140,00 грн);
- згідно накладної від 19.09.2014 № 12 - 47,120 т (рахунок від 19.09.2014 № 12 на суму 94240,00 грн);
- згідно накладної від 07.10.2014 № 13 - 24,200 т (рахунок від 07.10.2014 № 13 на суму 48400,00 грн);
2) за Договором № С14-00541:
- згідно накладної від 07.10.2014 № 14 - 28,810 т (рахунок від 07.10.2014 № 14 на суму 57620,00 грн);
- згідно накладної від 09.10.2014 № 15 - 27,610 т (рахунок від 09.10.2014 № 15 на суму 55220,00 грн);
- згідно накладної від 10.10.2014 № 16 - 20 т (рахунок від 10.10.2014 № 16 на суму 40000,00 грн);
Всього Продавцем поставлено Покупцеві 224,31 т ОСОБА_4 на виконання Договору № С14-00146 та 76,42 т ОСОБА_4 на виконання Договору № С14-00541.
Слід звернути увагу на незначне порушення з обох сторін контрагентами вимог Договорів, зокрема, п.п. 4.3, 4.5, оскільки даними положеннями Договорів сторони домовлялись про те, що Додаткова угода визначення ціни укладається сторонами не пізніше 31 грудня 2014 року.
При цьому, у випадку неотримання Покупцем 31 грудня 2014 року (включно) такої Додаткової угоди, Покупець самостійно складає та направляє Продавцю Додаткову угоду визначення ціни в порядку, визначеному п. 4.5 Договорів.
Ні Продавцем, ні Покупцем вказаний термін дотримано не було.
Лише 10.04.2015 між сторонами підписано Додаткові угоди № С14-00146/8 до Договору поставки від 01.09.2014 № С14-00146 (надалі - Додаткова угода № 1) та № С14-00541/6 до Договору поставки від 07.10.2014 № С14-00541 (надалі - Додаткова угода № 2).
Пунктами п.п. 1, 3 Додаткової угоди № 1 визначено, що Продавцем на адресу Покупця поставлено 224,31 т фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року, ціна партії ОСОБА_4, вказаної в п. 1 Додаткової угоди № 1, складає 10000,00 грн, з урахуванням ПДВ за одну тонну. Ціна партії ОСОБА_4, враховуючи 16% річних та зміну курсу НБУ складає 9977,90 грн, з урахуванням ПДВ за одну тонну.
Пунктами 1, 3 Додаткової угоди № 2 визначено, що Продавцем на адресу Покупця поставлено 76,42 т фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року, ціна партії ОСОБА_4, вказаної в п. 1 Додаткової угоди № 1, складає 10000,00 грн, з урахуванням ПДВ за одну тонну. Ціна партії ОСОБА_4, враховуючи 16% річних та зміну курсу НБУ складає 9713,61 грн, з урахуванням ПДВ за одну тонну.
Пунктом 4 Додаткових угод №№ 1, 2 сторони визначили, що ціна партії ОСОБА_4, вказана в п. 3 цих Додаткових угод, встановлена за ОСОБА_4 з якісними показниками, вказаними в п. 2.1 Договорів (базисні норми).
Умови Договору № С14-00146 та Договору № С14-00541 виконуються з урахуванням умов Додаткових угод №№ 1, 2 угоди (п. 5 Додаткових угод), які набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами та є невід'ємними частинами Договорів № С14-00146 та № С14-00541 (п. 7 Додаткових угод).
Сторонами також підписано Акти переоцінки насіння соняшнику від 10.04.2015 №№ 1, 2 (а.с. 31-32), згідно з якими:
- вартість поставленого за Договором № С14-00146 ОСОБА_4 після переоцінки складає 1701268,22 грн;
- вартість поставленого за Договором № С14-00541 ОСОБА_4 після переоцінки складає 553809,72 грн.
В матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку позивача (а.с. 20), згідно з якою відповідачем 10.04.2015 перераховано на користь ФГ "СВГ-Благород" 1000000,00 грн за Договором № С14-00146 та 14.04.2015 - 1000000,00 грн за цим же Договором.
Позивач наголошує, що з урахуванням вказаних проплат, здійснених відповідачем за Договором № С14-00146, ПрАТ "Креатив" здійснено переплату за таким Договором на користь ФГ "СВГ-Благород" у сумі 298731,78 грн
При цьому, оплату отриманого ОСОБА_4 за Договором № С14-00541 з урахуванням його переоцінки на загальну суму 553809,72 грн відповідачем на користь позивача не здійснено.
Між сторонами складено протокол про залік взаємних вимог від 24.04.2015 (а.с. 18), за яким суму переплати у розмірі 298731,78 грн сторонами узгоджено зарахувати у якості погашення відповідачем заборгованості за Договором № С14-000541.
Сторонами підписано також акт звірки взаємних розрахунків станом на липень 2015 року (а.с. 19), за змістом якого, з урахуванням здійсненого заліку взаємних вимог на суму 298731,78 грн, заборгованість ПрАТ "Креатив" перед ФГ "СВГ-Благород" становить 255077,94 грн.
Господарським судом оглянуто у судовому засіданні оригінали Договорів №№ С14-00146 та С14-00541, видаткових накладних та рахунків, Додаткових угод №№ 1, 2, Актів переоцінки, а також акта звірки розрахунків між сторонами та встановлено відповідність копій таких документів, що містяться в матеріалах справи оригіналам.
Несплата відповідачем вартості отриманого ОСОБА_4 за Договором № С14-00541 у вказаній вище сумі стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
При розгляді спору господарський суд виходить з наступного.
Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами Договір № С14-00541 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем ОСОБА_4 за договором поставки.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Суд зауважує, що у випадку непогодження відповідачем із заявленою сумою боргу останній зобов'язаний в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України надати власний контррозрахунок оспорюваної суми на підставі наявних у нього первинних документів про отримання та оплату товару, що відповідачем на вимогу суду зроблено не було.
За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 255077,94 грн обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5136,50 грн та 10458,20 грн інфляційних втрат за період прострочення з 25.04.2015 по 25.12.2015.
При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Поряд з тим, господарський суд погоджується з обраним позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.
Як убачається з умов укладеного між сторонами Договору № С14-00541, зокрема, п. 5.2, остаточний розрахунок (доплати Покупцем або повернення коштів Продавцем) здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на ОСОБА_4 відповідно до п. 4.6 Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що Додаткову угоду № 2 та Акт переоцінки № 2 сторонами підписано 10.04.2015, відтак, грошове зобов'язання щодо оплати отриманого ОСОБА_4 виникло у Покупця після закінчення 10-ти банківських днів з моменту їх підписання, а саме - з 25.04.2015.
Відтак, з урахуванням здійсненого господарським судом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 25.04.2015 по 25.12.2015 (кінцевий термін нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначений позивачем), позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5136,50 грн та 10458,20 грн інфляційних втрат господарським судом задовольняються повністю.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 72204,54 грн пені за період 25.04.2015 по 23.10.2015.
Господарський суд враховує, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Позивач посилається на статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, суд зауважує, що позивачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову (пункт 6.1 Договору) про те, що у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного Договору.
Однак, таке формулювання не означає встановлення Договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд зауважує, що висновки позивача щодо встановлення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розміру пені, яка підлягає нарахуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, суперечать чинному законодавству, оскільки дана норма Закону обмежує максимальний розмір пені, а не встановлює її розмір, як помилково тлумачить позивач.
За таких обставин, висновок позивача про нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є таким, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
При цьому, суд враховує залишення поза увагою позивача, що відповідно до статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, ч.ч. 1, 3 статті 549 ЦК України).
За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли з договору поставки, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 72204,54 грн не підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України на сторін у справі покладаються судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, яке заявлено з посиланням на статтю 38 Господарського процесуального кодексу України, про витребування від позивача документів, зазначених у такому клопотанні.
За правилами вказаної процесуальної норми сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Так, відповідач просить витребувати від позивача документи, що підтверджують підстави виникнення заборгованості, визначають розмір заборгованості або її розрахунок та довіреності від імені ПрАТ "Креатив", видані підписанту ОСОБА_3 на підставі яких він діяв при підписанні договорів та додаткових угод до них, актів, протоколів та інших документів.
Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться як копії договорів, на підставі яких позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, так і копії первинних документів, зокрема, відповідних накладних, які підтверджують поставку товару відповідачеві, а також додаткових угод та актів переоцінки, підписаних відповідачем.
Окрім того, в матеріалах справи наявна також копія підписаного відповідачем акта звірки взаємних розрахунків.
Оригінали вказаних документів судом оглянуто у судовому засіданні та звірено їх з наявними у матеріалах справи копіями.
Поряд з цим, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, визначеним статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на ознайомлення з матеріалами справи, натомість заявив клопотання про витребування від позивача доказів, які вже містяться у справі.
Окрім того, про обсяги поставленого та поверненого товару, а також суми здійснених відповідачем його оплат ПрАТ "Креатив" повинно бути обізнане як Покупець за Договорами №№ С14-00146 та С14-00541. При цьому, відсутність такої інформації та відповідних первинних документів на підприємстві відповідача, за його твердженням, свідчить про неналежне ведення бухгалтерського обліку ПрАТ "Креатив", однак не звільняє його від зобов'язань перед контрагентами в частині оплати отриманого товару.
Щодо вимоги відповідача стосовно витребування судом у позивача довіреностей від імені ПрАТ "Креатив", виданих підписанту ОСОБА_3, на підставі яких він діяв при підписанні договорів та додаткових угод до них, актів, протоколів та інших документів, суд зауважує, що відповідачем не доведено суду обставин, за яких у нього відсутня можливість самостійно надати такі документи господарському суду, враховуючи, що довіреності видавались саме Приватним акціонерним товариством "Креатив".
Відтак, подане відповідачем клопотання господарським судом розцінюється лише як намір затягнути судовий процес та недобросовісне користування ПрАТ "Креатив" своїми процесуальними правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251) на користь Фермерського господарства "СВГ-Благород" (26240, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Павлівка, вул. Корольова, 37, ідентифікаційний код 37342146) заборгованість у сумі 270672,64 грн, з яких 255077,94 грн основного боргу, 10458,20 грн інфляційних втрат та 5136,50 грн 3% річних, а також 4060,09 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 72204,54 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.
Повне рішення складено 25.02.2016.
Суддя В.М. Балик