ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24416/15-а
провадження № 2-а/753/156/16
"25" лютого 2016 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії,
Встановив:
До Дарницького районного суду м.Києванадійшов вказаний позов.
Оскільки казану заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.106 Кодексу Адміністративного Судочинства України, а саме: не сплачено судовий збір - розмір сплати якого встановлюється 487 грн. 20 коп. - відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір"; відсутнє обгрунтування щодо конкретних підстав, на яких позивачу було призначено пенсію; зміст позовних вимог викладено не конкретно , то ухвалою Дарницького районного суду м. Києва було вирішено: залишити без руху позовну заяву з наданням позивачу строку для виправлення вказаних недоліків - 5 днів.
Копію вказаної ухвали позивач отримав 15.02.2016 року (відповідно до розписки), проте станом на 25.02.2016 року вказані були усунуті лише частково - в заяві та позові в новій редакції від 16.02.2016 року.
Так, відповідно до п.13 Постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 17.10.2014 року №10 - якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Таким чином, судом встановлено, що вказану позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.106 КАС України, а саме позивачем не сплачено судовий збір, який згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати за кожну з двох вищевказаних самостійних позовних вимогу немайнового характеру, і позивачем не усунуті недоліки щодо судового збору, доплату якого було визначено у вказаній ухвалі - в розмірі 487 грн. 20 коп.
Крім того, у позовних вимогах (в тому числі, у позові в новій редакції) позивачем не було конкретизовано особу відносно якої належить визнати дії відповідача протиправними та належить відповідачу вчинити дії, що унеможливлює реальне виконання відповідного судового рішення у випадку задоволення позову,
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до положень ч.6 ст.108 КАС України - повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до вимог ч.3 ст.108 КАС України позовну заяву належить повернути.
Керуючись ст.108 КАС України,
Ухвалив:
Повернути позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: