ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13565/15-ц
провадження № 2/753/3194/16
"17" лютого 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сухомлінова С.М.
секретаря Палій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного заповідника «Софія Київська», треті особи: генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Куковальська Неля Михайлівна, Міністерство культури України про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про її звільнення, про поновлення на роботі та стягнення з відповідача 9962,61 грн. середнього заробітку за вимушений прогул. В обґрунтування своїх вимог, посилалась на те, що 22.06.15р. її було звільнено з посади провідного економіста згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, але відповідач на протязі 2-х місяців з моменту попередження не повідомив позивача про наявність всіх посад на які позивача можна було перевести, а тому звільнення було незаконним.
В судовому засіданні представник позивача збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку і враховуючи 167 днів вимушеного прогулу, просив стягнути з відповідача 35765,13 грн.
Представник відповідача позов не визнав і стверджував, що звільнення позивача було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з трудової книжки (а.с.5) позивач з березня 2014 року працювала у відповідача на посаді провідного економіста, а 12.06.2015р. була звільнена у зв'язку із скороченням посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до наказу Міністерства культури України від 07.04.2015р. № 193, відповідач 10.04.2015р. видав наказ про введення в дію з 01.04.2015р. структуру Національного заповідника «Софія Київська», а 17.04.2015р. був введений в дію штатний розпис, відповідно якого повинні бути скорочені посади, що підтверджується наказами (а.с. 22-24).
Як вбачається зі списку, листа (а.с.25-27) та пояснень сторін, позивач 23.04.2015р. була письмово попереджена про скорочення посади яку вона займала і їй було запропонований список вакантних посад, але позивачка відмовилась обрати будь-яку вакантну посаду для її заміщення, про що був складений акт (а.с.28).
Перед звільненням позивачу було знову запропонований список вакантних посад для заміщення, але позивач не надала згоду на її переведення на будь-яку вакантну посаду, про що був складений акт (а.с.29).
Як вбачається з штатного розпису, протоколу (а.с.62-63,158-162) та пояснень представника відповідача, після скорочення у відділі бухгалтерського обліку, фінансування та звітності залишилось дві посади провідного економіста на яких залишились ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і які на засіданні робочої комісії були визнані такими, що мають переважне право перед позивачем на залишення їх на посадах провідних економістів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою ст. 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Суд вважає, що представлені докази свідчать про те, що відповідач виконав покладений на нього законом обов'язок роботодавця і запропонував позивачу всі інші вакантні посади які з'явились на підприємстві до дня розірвання трудового договору.
При цьому суд не приймає тверджень представника позивача в тій частині, що відповідач не запропонував позивачу вакантну посаду завідувача сектору реабілітації відділу бухгалтерського обліку, фінансування та звітності, оскільки судом встановлено, що вказана посада на час звільнення позивача фактично не була вакантною (а.с.90), а тому позовні вимоги ОСОБА_6 суд вважає необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_2 до Національного заповідника «Софія Київська», треті особи: генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Куковальська Неля Михайлівна, Міністерство культури України про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
СУДДЯ : С.М.Сухомлінов