Справа № 752/12132/15-ц
Провадження по справі № 2/752/1625/16
15.02.2016 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Сальникової Н.М.,
секретаря Захаревської Н.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
21.07.2015 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2012 року ОСОБА_2 позичив у позивача грошові кошти на ремонт квартири у сумі 11 200 доларів США строком повернення до 27.07.2012 року, про що надав письмову розписку. Добровільно відповідачі відмовляються повертати грошові кошти, а тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача не прибув до судового засідання, завчасно надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі не прибули у судове засідання, повідомлені належним чином про дату та час судового розгляду. Жодних клопотань про відкладення судового розгляду завчасно до суду не надходило.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явилися, керуючись ч.2 ст.197 ЦПК України суд розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідив матеріали справи, повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінив усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.2 ст.59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 27.03.2012 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 11 200 доларів США з кінцевим строком повернення 27.07.2012 року /а.с. 46/.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст.1051 ЦК України передбачає можливість оспорення договору позики за безгрошовістю.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Окрім того, суд бере до уваги й той факт, що відповідач до моменту пред'явлення до нього позову про повернення боргу, не оскаржував договір позики з підстав неотримання ним грошових коштів.
Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, згідно з ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, дослідив всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 суми основного боргу і 3% річних від суми боргу.
Разом з тим, суд не погоджується з твердженнями позивача про необхідність стягнення заборгованості за договором позики і з іншого відповідача, оскільки ОСОБА_2 позичав грошові кошти для ремонту квартири.
Ані позивачем, ані його представником в підтвердження вказаної обставини жодних належних доказів в розпорядження суду надано не було, як і не було їх здобуто під час судового розгляду справи, а відтак відсутні підстави для задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи, що до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено, то пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню з відповідачів судові витрати.
Керуючись ст. ст. 526, 625 та 1047, 1049, 1051 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 10, 12, 30, 60, 88, 212, 213, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_2 заборгованість за договором позики, оформленого у вигляді розписки від 27.03.2012року у сумі 246 567 грн 15к. і 3% річних нарахованих на суму боргу 22 040грн 46к.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_2 судовий збір у сумі 2 686 грн 08 к.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Сальникова Н.М.