18 лютого 2016 року Справа № 876/6542/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
20 квітня 2015 року Бережанським районним судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання незаконною відмови управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області призначити позивачу пенсію за віком з 30 грудня 2014 року на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що позивач має право на призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на період з 30 по 31 грудня 2014 року, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з 30 по 31 грудня 2014 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за наявності страхового стажу для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років).
Територіальні органи Пенсійного фонду України у своїх роз'ясненнях вказують, що за статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» надається право дострокового виходу на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку за таких умов: припинення трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а так само у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я; на день звільнення з ініціативи роботодавця має залишитися не більше півтора року до досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу для жінок - 30 років, для чоловіків - 35 років.
Водночас, при працевлаштуванні до досягнення загального пенсійного віку виплата призначеної дострокової пенсії припиняється.
Норма ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діяла до 31 грудня 2014 року включно і втратила чинність з 01 січня 2015 року на підставі Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». (У п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону зазначено, що Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року).
Керуючись вищенаведеною законодавчою нормою, 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням комісії управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області від 08 січня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на підставі 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з 30-го грудня 2014 року, оскільки звернувся у період дії вказаної норми права. Факт наявності в позивача права на призначення пенсії за віком на підставі ст. 21 вказаного вище Закону на момент звернення за її призначенням та дотримання позивачем у момент звернення усіх умов, необхідних для призначення вказаної пенсії, встановлено судом та не оспорюється відповідачем.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на підставі 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» лише до 31 грудня 2014 року включно.
Із вищенаведеним висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Виключний перелік випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, прямо передбачений у ч. 1 ст. 45 вказаного Закону.
Отже, у ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено загальне правильно визначення моменту, з якого призначається пенсія. А саме - з дня звернення за призначенням пенсії.
З аналізу ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що звернення за призначенням пенсії за віком на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» не належить до кола виняткових випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відтак, пенсія за віком на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» призначається з дня звернення за нею.
За загальним правилом право особи на пенсію визначається та перевіряється на підставі законодавства, чинного на день звернення за призначенням пенсії відповідного виду. Аналогічну позицію з даного приводу висловив Верховний суд України за результатами перегляду рішень Вищого адміністративного суду України з питань застосування пенсійного законодавства до відповідних правовідносин, зокрема у постанові від 06 лютого 2012 року, у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-420а13 тощо.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію).
Зі змісту цитованих конституційних положень випливає, що втрата чинності статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» не впливає на обсяг права апелянта на пенсію за віком на підставі зазначеної законодавчої норми, оскільки ОСОБА_1 звернувся за її призначенням у момент дії вказаної статті, відтак, право апелянта на пенсію за віком на підставі ст. 21 зазначеного Закону є дійсним і після 31 грудня 2014 року (тобто з 01 січня 2015 року).
Крім цього, пенсія за віком, у тому числі на підставі ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», призначається один раз і довічно.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Тобто Закон не встановлює ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що на певний період (тобто на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії) призначаються лише такі види пенсій: пенсія по інвалідності (відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності);
пенсія у зв'язку з втратою годувальника (згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним).
В усіх інших випадках (призначення пенсії за віком, пенсії по інвалідності особам, які досягли встановленого законом пенсійного віку (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сім'ї померлого годувальника, які досягли встановленого законом пенсійного віку (ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») пенсія призначається довічно.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 березня 2013 року та вказав, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії або щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно ч. 2 цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
В матеріалах справи наявні квитанції про сплату відповідачем судового збору в розмірі 73,08 грн. та 36,54 грн., всього на суму 109,62 грн.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що відповідачем у справі є управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області, судовий збір в сумі 109,62 грн. належить стягнути з управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на користь ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 41, 158-163, 183-2, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2015 року в справі № 593/490/15-а - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 30 грудня 2014 року відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з 30 грудня 2014 року.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 109 (сто дев'ять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Постанову складено в повному обсязі 23 лютого 2016 року.