Справа: № 826/21353/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
22 лютого 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.
Собківа Я.М.,
При секретаріШевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс Груп» пред'явило позов до Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви від 07.10.2015 р. № 07/10, просить: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкової накладної від 27.06.2015 р. № 98, складеної ТОВ «Агроальянс Груп», в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати ДФС України забезпечити реєстрацію податкової накладної ТОВ «Агроальянс Груп» від 27.06.2015 р. № 98 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ДПІ було укладено договір від 02.03.2015 р. № 9025685657 про визнання електронних документів.
Товариством складено податкову накладну № 98 від 27.06.2015 р. Податкова накладна видана на адресу ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» (м. Харків) за договором № 15/2206-1/СРТ від 22.06.2015 р. Номенклатура поставки: олія соняшникова на загальну суму 4 140 832,50 грн. з ПДВ 690 138,75 грн. Місцезнаходження товариства, яке визначено у податковій накладній, 03115, м. Київ, вулиця Федора Кричевського, будинок 19, кімната 2.
Вказана податкова накладна надіслана до ДФС для реєстрації засобами телекомунікаційного зв'язку 10.07.2015 р., тобто податкова накладна надіслана для реєстрації в ЄРПН у строк, встановлений п. 201.10 ПК України.
У відповідь отримана квитанція № 1 із зазначенням, що документ доставлено до центрального рівня 10.07.2015 р., документ не прийнято. Виявлені помилки: порушення п. «ґ» ст. 201 ПКУ, а саме: місцезнаходження юридичної особи, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.
Згідно з пунктом 201.10. Податкового кодексу України (в редакції на час формування податкової накладної) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Відповідно до п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України(для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
В даному випадку, відповідач посилається на порушення п. «ґ» ст. 201 ПК України, якою передбачено, що у податковій накладній зазначається місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку. ДФС мотивує свій висновок у квитанції № 1 тим, що місцезнаходження товариства не відповідає інформації ЄДР.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
В силу приписів частини 1 статті 16 та частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними, у т.ч. для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.07.2015, у реєстрі міститься інформація про місцезнаходження позивача, а саме: 03115, м. Київ, вул.. Федора Кричевського, 19, кімната 2.
Під час розгляду справи з боку відповідача в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів внесення станом на дату формування та надіслання до ДФСУ податкової накладної до ЄДР запису щодо не підтвердження відомостей в ЄДР, чи внесення до ЄДР запису про відсутність позивача за його місцезнаходженням.
Натомість, наявні відомості з ЄДР, надані у документарному виразі, містять адресу позивача - Місцезнаходження згідно з ЄДР - 03115, м. Київ, вулиця Федора Кричевського, 19, кімната 2, що відповідає і даним з податкової накладної. Згідно з відомостями з ЄДР, статус відомостей про юридичну особу - відомості підтверджено.
Виходячи з наведеного обставини, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим відмова у реєстрації податкової накладної в ЄРПН є протиправною.
При цьому, наявні повідомлення ДПІ на адресу державного реєстратора, як і довідки ДПІ про відсутність товариства з своїм місцезнаходженням, самі по собі не є підставою для висновку про відсутність товариства за зареєстрованим місцезнаходженням. Вказані документи є лише підставою для звернення до державного реєстратора для вжиття останнім заходів по направленню товариству відповідного запиту та вчинення подальших дій в залежності від результатів його опрацювання товариством.
Складання цих повідомлень та довідок ДПІ не призвело до внесення в ЄДР інформації щодо не підтвердження відомостей про позивача.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про направлення вказаних повідомлень до державного реєстратора.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що подані позивачем податкові накладні від 25.06.2015 року № 89 та від 27.06.2015 року № 99, які містять аналогічну адресу знаходження товариства, як і в накладній № 98, відповідачем прийнято 28.08.2015 року без жодних зауважень щодо порушення позивачем вимог п. «г» ст.. 201 ПК України (місцезнаходження товариства не відповідає інформації з Реєстру), що вказується самим відповідачем в запереченні на позовну заяву (а.с. - 28).
Що ж стосується доводів ДФС відносно того, що договір про визнання електронних документів розірваний, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає, крім іншого, отримання іншою стороною договору відповідного повідомлення про розірвання договору.
Однак, під час розгляду справи з боку відповідача та третьої особи не надано доказів не лише вручення повідомлення про розірвання договору, а й направлення позивачу вказаного повідомлення.
За таких обставин, вищезгаданий договір про визнання електронних документів не може вважатися розірваним. Посилання відповідача на ці обставини є безпідставним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем та третьою особою не надано жодних заперечень щодо товарності (реальності) вказаної операції.
При цьому, відповідачем не заперечується реєстрація платниками ПДВ продавця та покупця за вказаними операціями. Під час розгляду справи не надано відомостей щодо анулювання реєстрації позивача (продавця) платником ПДВ.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Собків Я.М.
Борисюк Л.П.