ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2016Справа № 910/2622/16
За заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
У справі
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Тутковський»
про визнання недійсним рішення наглядової ради від 05.02.2016 р.
Суддя Андреїшина І.О.
Без виклику представників учасників судового процесу
ОСОБА_1 17.02.2016 р. звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Тутковський» про визнання недійсним рішення наглядової ради від 05.02.2016 р.
В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на порушення відповідачем його законних прав та інтересів, оскільки дане рішення є, на думку позивача, передчасним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 р. вказаний вище позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2622/16, призначено розгляд даної справи на 16.03.2016 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи та докази.
До Господарського суду м. Києва 17.02.2016 р. надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно з якою заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Тутковський» (код ЄДРПОУ 01431334), в тому числі майнові комплекси, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.
17.02.2016 р. заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Тутковський» про визнання недійсним рішення наглядової ради від 05.02.2016 р., яким було надано згоду голові правління ПАТ «Тутковський» на пошук інвестора для купівлі та згоду на відчуження нерухомого майна товариства за умови попереднього погодження такого відчуження чи іншого обтяження майна з всіма третіми особами-кредиторами.
Оскільки вказане рішення є предметом оскарження і позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його передчасним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, позивач, як акціонер товариства фактично позбавлений можливості оскаржувати правочини, вчинені товариством, а може захистити своє право на управління, а також інші права та охоронювані законом інтереси, як акціонера ПАТ «Тутковський», шляхом оскарження рішення органів управління товариством, в тому числі й наглядової ради.
При цьому, відчуження майна на виконання рішення наглядової ради завдасть непоправної шкоди товариству, оскільки його реальну ціну та попит на аналогічні об'єкти на ринку складно визначити.
Так як предметом спору в справі № 910/2622/16 є визнання недійсним рішення наглядової ради від 05.02.2016 р. про надання згоди на відчуження нерухомого майна, то забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке нерухоме майно є повністю спів мірним та спів вартісним із предметом позову, а невжиття таких заходів матиме наслідком неможливість виконання судового рішення, неможливість застосування наслідків недійсності рішення та порушуватиме права набувачів майна.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, здійснивши оцінку наведених ним обґрунтувань та наявних у справі доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Предметом позову є нематеріальна вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку про те, що вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову в справі № 910/2622/16 та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідача та позивача, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва ,
1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.
2. З метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Тутковський» (код ЄДРПОУ 01431334), в тому числі майнові комплекси, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Стягувач: ОСОБА_1 (04201, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Боржник: Публічне акціонерне товариство «Тутковський» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28, код ЄДРПОУ 01431334).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала є виконавчим документом.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і дійсна для пред'явлення до виконання до 22.02.2017 р.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Суддя І.О. Андреїшина