ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2016
Справа №910/32028/15
За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про стягнення 11 628, 44 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились.
від відповідача: не з'явились.
Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі-відповідач) про стягнення 11 628, 44 грн., у тому числі: заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 6 813, 33 грн., пеня у сумі 2 372, 72 грн., 3 % річних у розмірі 123, 76 грн., інфляційні втрати у сумі 2 318, 63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 040312 від 01.07.2011 про постачання теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
11.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій повідомив суд про те, що відповідач сплатив суму основного боргу у повному обсязі, а саме у розмірі 6 813, 33 грн., у зв'язку з чим Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 372, 72 грн., 3 % річних у сумі 123, 76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 318, 63 грн., а також просить суд розглядати дану справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.
Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав заяву, в якій підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд розглянути справу у відсутності представника Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2011 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - споживач) укладено договір № 040312 про постачання теплової енергії, умовами якого передбачено, що за даним договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до даного договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);
- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Згідно п. 3.2.2. договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде.
Облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення по вул. К. Маркса 106 розрахунковим способом (п. 5.2. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.
Умовами п. 7.3. договору встановлено, що споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до даного договору, по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.
У відповідності до п. 7.4. договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Згідно п. 8.2.3. договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.07.2014. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п. 11.1 та 11.3. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані комунальні послуги на загальну суму 18 439, 94 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт за січень 2015 року, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, а також виставленим рахунком № 040312 від 31.01.2015 (копії в матеріалах справи).
Відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, зокрема, заборгованість у розмірі 6 813, 33 грн. за поставлену теплову енергію у період з 01.01.2015 по 31.01.2015 сплатив 22.12.2015, що підтверджується довідкою від 04.01.2016 про надходження коштів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 2 372, 72 грн. - пені за період з 13.02.2015 по 21.09.2015, 123, 76 грн. - 3 % річних за період з 13.02.2015 по 21.09.2015 та 2 318, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 13.02.2015 по 21.09.2015.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 040312 про постачання теплової енергії від 01.07.2011, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень по акту прийому-передачі виконаних робіт.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено надані позивачем комунальні послуги з порушенням строків, передбачених договором.
Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 1 963, 92 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців, а саме з 13.02.2015 по 13.08.2015.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 123, 76 грн. - 3 % річних за період з 13.02.2015 по 21.09.2015 та 2 318, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 13.02.2015 по 21.09.2015, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 040312 про постачання теплової енергії від 01.07.2011 з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 123, 76 грн. - 3 % річних за період з 13.02.2015 по 21.09.2015 та 2 318, 63 грн. - інфляційних втрат за період з 13.02.2015 по 21.09.2015.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45, ідентифікаційний код - 36483471) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 37, ідентифікаційний код - 32082770) 1 963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 92 коп. - пені, 123 (сто двадцять три) грн. 76 коп. - 3% річних, 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 63 коп. - інфляційних втрат та 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 53 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 18.02.2016.
Суддя Бондарчук В.В.