ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2016Справа №910/165/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/165/16
за позовом іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», м. Жашків,
до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) «Тегра Україна ЛТД», м. Київ,
про стягнення 80 320,30 грн.,
за участю представників:
позивача - Булавка Я.С. (довіреність від 18.05.2015 № 9);
відповідача - Ящишина А.Ф. (довіреність від 04.01.2016 № б/н).
Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» (далі - Іноземне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) «Тегра Україна ЛТД (далі - Підприємство): 78 246 грн. боргу, що виник у зв'язку з неоплатою 9,66 тон товару та 2 074,30 грн. пені, а всього, 80 320,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 02.02.2016.
01.02.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання, а позивач, в свою чергу, виконав обов'язок з поставки товару лише частково, а саме поставив лише 403,9 тон сої, а не 544,66 тон.
02.02.2016 позивач подав суду документи для долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення.
02.02.2016 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
У судовому засіданні 02.02.2016 було оголошено перерву до 16.02.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10.02.2016 позивач подав суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав таке: Іноземне підприємство неодноразово надсилало Підприємству оригінали документів для оформлення; позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив у визначений сторонами строк обумовлений товар належної якості.
12.02.2016 відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких, зокрема, вказав таке: сторонами 22-25 вересня 2015 року одночасно було вчинено декілька правочинів щодо поставки сої товарної, які відрізняються змістом істотних умов (кількість товару, ціна товару, умови поставки); подані позивачем документи не підтверджують факт тримання товару відповідачем; строк виконання грошового зобов'язання у відповідача не настав.
Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2016 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
У судовому засіданні 16.02.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,
В кінці вересня 2015 року сторонами було досягнуто згоди щодо поставки товару, а саме сої.
Внаслідок досягнутих домовленостей Іноземним підприємством (продавець) та Підприємством (покупець) було оформлено, зокрема, договір поставки від 22.09.2015 № 40-02-15-0373 (далі - Договір), за умовами якого:
- продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця сою товарну врожаю 2015 року у кількості 500 тонн+/-10% за вибором покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 Договору);
- ціна товару, що продається за Договором складає 6 750 грн., крім того ПДВ 1 350 грн., всього 8 100 грн. за одну тону (пункт 3.1 Договору);
- покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у такому порядку: 100 % вартості партії товару - протягом 1-го банківського дня з моменту підписання договору при наданні продавцем представнику покупця оригіналу Договору та належним чином оформлених таких документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, а також податкової накладної складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (пункт 3.3 Договору);
- покупець може здійснювати часткову попередню оплату партії товару (пункт 3.6 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача генеральним директором Піскарьовою Наталією Сергіївною, яка діяла на підставі статуту, та від відповідача представником Решетніковим Віталієм Володимировичем, який діяв на підставі довіреності від 09.12.2014 № б/н, та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач здійснив оплату за 535 тон сої на суму 4 333 500 грн., у тому числі ПДВ, а саме:
- 22.09.2015 сплачено 1 620 000 грн. (попередня оплата за сою згідно рахунку від 22.09.2015 № 1, у тому числі ПДВ 20% - 270 000 грн.);
- 23.09.2015 - 2 430 000 грн. (оплата за сою згідно рахунку від 22.09.2015 № 1, у тому числі ПДВ 20% - 405 000 грн.);
- 25.09.2015 - 283 500 грн. (оплата за сою згідно рахунку від 25.09.2015, у тому числі ПДВ 20% - 47 250 грн.).
Відповідач надсилав листи (від 23.09.2015 № 44/09-15; від 24.09.2015 № 47/09-15; від 25.09.2015 № 50/09-15) з проханням відвантажити сою у визначені дні, а саме 23, 24 та 25 вересня 2015 року, в транспортні засоби, які надані перевізниками.
У вказаних листах відповідач визначив перелік перевізників та транспортних засобів, які будуть перевозити сою.
23-25 вересня 2015 року на виконання умов Договору позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар у кількості 544,66 тон, що підтверджується такими товарно-транспортними накладними: від 23.09.2015 № К01/09; від 23.09.2015 № К02/09; від 23.09.2015 № К02/09; від 23.09.2015 № К04/09; від 24.09.2015 № К05/09; від 24.09.2015 № К 06/09; від 24.09.2015 № К07/09; від 25.09.2015 № К8/09; від 25.09.2015 № К9/09; від 25.09.2015 № К10/09; від 25.09.2015 № К11/09; від 25.09.2015 № К12/09; від 25.09.2015 № К13/09; від 25.09.2015 № К14/09; від 25.09.2015 № К15/09.
Позивач вказує, що відповідачем неоплачено 9,66 тон сої вартістю 78 246 грн., з ПДВ.
07.10.2015 позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом претензію № 901 про доплату за товар в сумі 78 246 грн. та рахунок-фактуру від 06.10.2015 № АВ - 000000001.
Позивач надав суду докази, що підтверджують факт надсилання вказаних документів Підприємству.
13.11.2015 цінний лист з описом з вказаною вище претензією повернувся позивачеві, у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання у поштовому відділенні.
21.10.2015 позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом такі документи: рахунок-фактура від 22.09.2015 №АВ-000000001; від 25.09.2015 рахунок-фактура №АВ-000000001; видаткова накладна від 23.09.2015 №183; видаткова накладна від 24.09.2015 №184; видаткова накладна від 25.09.2015 №185; видаткова накладна від 25.09.2015 №186; договір поставки від 22.09.2015 №40-02-15-0373.
01.12.2015 позивачеві даний лист також повернувся з описом, у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.
13.11.2015 позивачем було повторно надіслано рекомендованим листом претензію від 12.11.2015 № 1043 про доплату за товар в сумі 78 246 грн. та рахунок-фактуру від 12.11.2015 № АВ-000000001 з вимогою виконати умови Договору та оплатити вартість поставленої сої у повному розмірі, а саме провести доплату за товар в сумі 78 246 грн. у строк 1 банківський день з моменту отримання даної претензії.
Відповідач отримав вказану кореспонденцію 16.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом з тим відповідач відповіді на претензію не надав та грошові кошти не сплатив.
01.12.2015 позивач отримав від відповідача листа від 25.11.2015 №73/11 з проханням надати оригінали документів, перелік яких визначено підпунктом 3.3.1 пункту 3.3 та пунктом 4.4 Договору.
02.12.2015 позивач, виконуючи прохання відповідача, надіслав рекомендованим листом з повідомленням про вручення оригінали таких документів: договір поставки від 22.09.2015 №40-02-15-0373; видаткова накладна від 23.09.2015 №183; видаткова накладна від 24.09.2015 №184; видаткова накладна від 25.09.2015 №185; видаткова накладна від 25.09.2015 №186.
04.12.2015 відповідач отримав оригінали запитуваних документів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У свою чергу, Підприємство умови Договору не виконало та грошові кошти не сплатило.
Разом з тим, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема на таке:
- сторонами в період 22-25 вересня 2015 року було одночасно вчинено декілька правочинів щодо поставки сої товарної, які відрізняються змістом істотних умов;
- на думку відповідача, поставка сої товарної в кількості 140,46 тон (товарно-транспортні накладні від 25.09.2015 №№ К15/09, № К14/09, № К12/09, № К13/09, № К11/09) здійснювалась не на підставі Договору;
- так, 25.09.2015 сторонами було вчинено правочин, предметом якого була поставка 140,46 тон сої товарної за ціною 7 544 грн. за одну тону (6286,67 грн. без ПДВ), якісні показники якої не відповідали вимогам ДСТУ 4964:2008, на умовах франко- перевізник FСА склад продавця: с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область) (Інкотермс 2010);
- вказаний правочин вчинено в усній формі, яка зумовлена тим, що відповідачем не було отримано від позивача будь-які інші документи, в яких було б зафіксовано зміст такого договору поставки, зокрема, видаткові накладні, листи, телеграми тощо, підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, за винятком оригінальних примірників товарно-транспортних накладних від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К15/09, що містять підписи уповноважених на відвантаження/отримання представників позивача та відповідача;
- 25.09.2015 в рамках даного правочину позивач на умовах франко-перевізник FСА склад продавця (с. Бузівка, Жашківський районн, Черкаська область) відвантажив відповідачу 140,36 тон сої товарної, що підтверджується такими товарно-транспортними накладними: від 25.09.2015 №К11/09 - 39,08 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К12/09 - 24,74 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К13/09 - 26,3 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К14/09 - 26 тон сої товарної; від 25.09.2015 №К15/09 - 24,64 тон сої товарної.;
- згідно зазначених товарно-транспортних накладних «Пункт навантаження»: с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, який сторони погодили в якості умов поставки товару за таким правочином;
- ціна 140,46 тон сої товарної, що поставлялася позивачем відповідачу за умовами даного правочину, складала 6 286,67 грн. без ПДВ (або 7 544 грн., в т.ч. ПДВ), про що зазначено в товарно-транспортних накладних на товар в графі «Відомості про вантаж»;
- при цьому, якісні показники сої товарної в кількості 140,46 тон, яка поставлялася позивачем, становили зокрема, вологість - макс.12%, сміттєва домішка - 4,5-10 % (цей фізико-хімічний показник товару не відповідає вимогам ДСТУ 4964:2008), олійна домішка - макс. 15%, в тому числі недозрілих та зелених зерен - макс. 8%, сирий протеїн - мінімум 32% (в перерахунку на а.с.р. - мін. 36,5%);
- невідповідність 140,46 тон сої товарної вимогам ДСТУ 4964:2008 «Соя.Технічні умови» додатково підтверджується результатами випробувань Науково-дослідним центром випробувань продукції ДП «Укрметртестстандарт», якими встановлено, що зразки продукції (сої товарної) за фізико-хімічними показниками (сміттєва та олійна домішки, сміттєва домішка) не відповідають вимогам ДСТУ 4964:2008 «Соя.Технічні умови» (протокол випробувань харчової продукції від 02.10.2015 №12267- 12271/15-х);
- товарно-транспортні накладні від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К 15/09 підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено їх печатками;
- так, уповноваженою особою відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей був торговельний представник ОСОБА_5 на підставі довіреності «Тегра Україна ЛТД» від 22.09.2015 №416;
- у зв'язку з цим примірники товарно-транспортних накладних від 25.09.2015 №К11/09, №К12/09, №К13/09, №К14/09, №К15/09, які були надані позивачем в якості додатків до позовної заяви з метою підтвердження поставки сої товарної, не містять особистого підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання вантажу - ОСОБА_5, а також інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача;
- отже, поставка позивачем відповідачу 140,46 тон сої товарної здійснювалася за усним пуавочином, вчиненим сторонами, за ціною 6 286,67 грн. без ПДВ на умовах франко-перевізник FСА склад продавця: с. Бузівка. Жашківський район, Черкаська область) (Інкотермс 2010), що підтверджується вищезазначеними товарно-транспортними накладними, а не за Договором як це стверджує позивач.
Крім того, 13.10.2015 позивач отримав вимогу (претензію) щодо повернення суми попередньої оплати від 10.10.2015 №17/10, в якій відповідач просить повернути йому попередню оплату за товар у сумі 1 061 910 грн. у зв'язку з не поставкою згідно Договору оплаченого товару у повному обсязі у встановлений строк.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача та наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Так, відповідач вказує на існування усного правочину щодо поставки сої товарної, посилаючись по суті лише на інше ніж передбачене Договором місце поставки та якість товару.
Що ж до місця поставки, то позивач пояснив суду таке:
- весь товар був наявний у позивача на складі за адресою: с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область та готовий до поставки 22.09.2015;
- однак, відповідач звернувся до позивача з проханням відвантажити 25.09.1015 товар в транспортні засоби та направив перевізників і виявив бажання прийняти товар на складі позивача за адресою: с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, а не за адресою, передбаченою умовами Договору (с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область), що підтверджується листом від 25.09.2015 №50/09- 15;
- зважаючи на конклюдентні дії відповідача, а також відсутність звернень про завантаження товару за адресою: с. Княжики, Монастирищенський район, Черкаська область, то поставка всього товару, а саме 544,66 тон відбулась в межах Договору;
- позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами Договору, а відповідач своїми діями погодився на умови Договору та оплатив товар за ціною, визначеною Договором, однак 9,66 тон товару на загальну суму 78 246 грн. з ПДВ залишились несплаченими.
Отже, саме за проханням відповідача було змінено місце поставки товару із с. Княжики Монастирищенського району на с. Бузівка Жашківського району Черкаської області.
Що ж до якості товару, то поданий відповідачем протокол випробувань харчової продукції від 02.10.2015 № 12267-12271/15-х не є належним та допустимим доказом, оскільки зразки були відібрані без участі повноважних представників позивача.
Відповідач не подав суду акт відбору зразків від 27.09.2015, на який є посилання у вказаному протоколі.
Позивач, у свою чергу, категорично заперечував проти тверджень відповідача щодо неякісності товару.
Сторони чітко узгодили дії у випадку поставки неякісного товару. Так, відповідно до пункту 2.4 Договору у випадку поставки товару якість якого не відповідає вимогам, визначеним пунктом 2.1 Договору та/або пункту 2.2 Договору покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни такого товару, про що сторони зобов'язуються укладати відповідну додаткову угоду, або відмовитися від прийняття такого товару (повернути поставлений товар) та в односторонньому порядку відмовитися від Договору.
Відповідач жодних дій передбачених Договором не вчинив; зразки для випробувань відібрав самостійно (доказів протилежного суду не подано), що у свою чергу, виключає належність та допустимість протоколу випробувань як доказу у даній справі.
Що ж до визначення ціни у товарно-транспортних накладних то слід вказати таке.
Матеріали справи містять копії накладних, які оформлені лише позивачем та ті які оформлені як позивачем так і відповідачем.
Вказані накладні відрізняються тим, що примірники подані відповідачем містять додаткові дані щодо ціни поставленого товару.
Позивач належним чином підтвердив той факт, що ним було надіслано оригінали документів на оформлення відповідачу.
Таким чином, цілком логічно, що відповідач вніс правки стосовно ціни сої без погодження з позивачем після отримання оригіналів поштою.
Отже, весь обсяг поставленої і прийнятої покупцем (відповідачем) сої саме на підставі Договору в межах 500 тон+/-10%; жодного доказу укладення усного правочину щодо поставки сої товарної іншої якості ніж обумовленої договором суду не подано.
Доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем факту поставки товару, оскільки накладні подані позивачем не містять підпису повноважного представника відповідача є необґрунтованими, оскільки сам відповідач підтвердив факт отримання товару у вказаній кількості; позивач документально підтвердив факт надсилання накладних відповідачу; крім того, накладні містять підписи водіїв, які отримали товар на виконання вказівок відповідача, визначених у листах.
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Так, позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 78 246 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 074,30 грн. пені. Позивач визначає період прострочення з 07.12.2015 по 29.12.2015.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець зобов'язується сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (THEEUWES HOLDING B.V.) «Тегра Україна ЛТД» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, оф. 126 Г; ідентифікаційний код: 21670383) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Давиденка, 48; ідентифікаційний код: 33353730): 78 246 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок шість) грн. основного боргу; 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 30 коп. пені та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 23.02.2016.
Суддя І.Д. Курдельчук