ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016Справа №910/28658/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
до відповідача: Приватного підприємства «Мальва»
про стягнення 33388,87 грн.
Суддя А.М.Селівон
від позивача: Перелигіна О.А. - представник, довіреність №35 від 12.05.2015 р.
від відповідача: Хижкова С.В. - представник, довіреність б/н від 17.12.2015 р. (Тищенко Л.В. - директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУМВС України в м.Києві від 05.12.1996 р., присутня в судовому засіданні 12.01.2016 р.);
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Мальва» про стягнення 21 296,81 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №4450198/1юр від 01.10.2014 р., з яких: 14 460,41 грн. борг за спожиту теплову енергію, пеня в сумі 2 344,58 грн., три проценти річних в розмірі 310,99 грн., інфляційні нарахування в розмірі 4 180,83 грн., а також стягнення витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитих останнім наданих позивачем послуг з централізованого опалення за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №4450198/1юр від 01.10.2014 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня, три проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/28658/15 та призначено справу до розгляду на 01.12.2015 р..
Ухвалою Господарського суд ум. Києва від 01.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 р. за спільним клопотання сторін продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.01.2016 р.
У судових засіданнях 26.01.2016 р. та 02.02.2016 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва по розгляду справи до 02.02.2016 р. та 04.02.2016 р. відповідно.
У судове засідання 01.12.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 01.12.2015 р. не з'явився.
Копія ухвали суду від 11.11.2015 р., яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Російська, 84, на час проведення судового засідання 01.12.2015 р. повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручено.
У судові засідання 12.01.2016 р., 26.01.2016 р., 02.02.2016 р. з'явились уповноважені представники сторін.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли заява №09/УПНюр/850 від 30.11.2015 про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову в частині стягнення пені, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 14460,41 грн. боргу за послуги з централізованого опалення, 14460,41 грн. пені, 4180,83 грн. втрат від інфляції та 287,22 грн. процентів річних, всього 33388,87 грн. а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками №09/УПНюр/874 від 01.12.2015 та №09/УПНюр/877 від 01.12.2015.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.01.16 р. заява позивача про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову (про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних) прийнята судом до розгляду та спір вирішується з її урахуванням.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 09/УПНюр/976 від 04.01.16. Клопотання судмо задоволено, документи до матеріалів справи долучені.
У судовому засіданні 12.01.2016 р. представником відповідача подані:
- відзив на позовну заяву б/н від 08.01.2016 р., в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на той факт, що у період з жовтня 2014 р. по жовтень 2015 р. між сторонами спору не існувало будь-яких зобов'язань, оскільки договір щодо надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та Приватним підприємством «Мальва» в 2014 р. не укладався, зазначаючи при цьому про його укладення у жовтні 2015 р., а також про відсутність будь - яких документів щодо оплати послуг з опалення, отриманих від позивача. Відзив долучений судом до матеріалів справи;
- клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 12.01.2016; клопотання б/н від 12.01.2016, яке судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи;
- клопотання б/н від 12.01.16 р. про призначення технічної експертизи Договору №4450198/1 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яке долучене судом до матеріалів справи.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.01.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення з додатками №09/УПНюр/1015 від 26.01.2016, в яких позивач підтвердив факт підписання спірного Договору №4450198/1 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у жовтні 2015 р., а також зазначив, зокрема, що умовами Договору та приписами чинного законодавства строк оплати наданих та спожитих послуг з централізованого опалення не ставиться в залежність від отримання рахунків - фактур. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.02.2016 р. представник відповідача подав відзив б/н від 02.02.2016 р. на письмові пояснення позивача, в якому відповідач зазначив про отримання проекту спірного договору від позивача 08.04.15 р., а також повідомив про відключення ПП «Мальва» батарей опалення шляхом перекриття не здійснюючи при цьому відключення від системи централізованого опалення, оскільки приміщення за адресою вул. Російська, 84, м. Київ не використовувались відповідачем у його господарській діяльності; клопотання від 02.02.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 04.02.16 р. позивачем та відповідачем суду не надано.
З приводу поданого відповідачем клопотання про призначення технічної експертизи Договору №4450198/1 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд зазначає, що господарський суд призначає судову експертизу відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Вищий господарський суд України у п.2 Постанови пленуму № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Разом з тим, за висновками суду, обставини даної справи можуть бути встановлені судом самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову в питаннях щодо збирання та оцінки доказів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на той, факт, що позивачем в письмових поясненнях та представником позивача в судовому засіданні було визнано факт підписання спірного Договору в жовтні 2015 р., суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання позивача.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
В судовому засіданні 04.02.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, відповів на питання суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2016 р. підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (виконавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Мальва» (споживач за договором, відповідач у справі) укладений Договір №4450198/1юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір) датою укладення якого зазначено 01 жовтня 2014 р..
Згідно п. 1 Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктами 2 та 3 Договору визначено, що опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення - 215,80 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 84.
Пунктами Договору 31 та 32 передбачено, що цей договір укладається на строк до « 01» жовтня 2015 р. і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладання відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, а саме з 01 липня 2014 року.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р., "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р..
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.01.14 р. № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією визначено перелік будинків, розташованих в Дарницькому районі міста Києва, серед яких будинок № 84 по вул. Російській, в якому розташоване належне відповідачеві - Приватному підприємству «Мальва» на праві власності нежитлове приміщення площею 215,80 кв.м., в яких виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.07.14 р. є ТОР «Євро-Реконструкція».
Предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» згідно п.п. 4.3.1 - 4.3.3 Статуту, копія якого наявна в матеріалах справи, є, зокрема, комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, виробництво теплової енергії та теплоцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, постачання теплової енергії, постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом тощо.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Як вбачається з п.4 та п.5 Договору навантаження на опалення - 0,017000 Гкал/год., тарифи на послуги на дату укладання Договору становлять 431,30 (з ПДВ) гривень за гігакалорію.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що сторонами було узгоджено істотні умови оскаржуваного Договору, зокрема, його предмет та ціну.
Стосовно дати укладення спірного Договору та строку дії останнього суд зауважує, що Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, особи при укладенні угоди повинні враховувати межі дозволеності угод і призначення їх у суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №8/5025/1402/12 від 24.12.2013р.
Суд звертає увагу, що згідно ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
У відповідності до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, а саме поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Так, відповідно п. 32 Договору його дія поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, а саме, з 01 липня 2014 р..
Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем листом № УПНП-123/92 від 25.03.15 р. було надіслано на адресу відповідача проект спірного Договору, датований 01 жовтня 2014 р., для підписання що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 0770 від 08.04.15 р. та опису вкладення в цінний лист від 08.04.15 р., а також вказана дата підтверджується відповідними поясненнями відповідача та представника останнього.
Окрім того, у запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що Договір №4450198/юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води був підписаний сторонами спору 01.10.2015 р., а отже, договірні відносини між сторонами, на думку відповідача, виникли саме з 01.10.2015 р..
При цьому в процесі розгляду справи в наданих до початку судового засідання 26.01.2016 р. письмових поясненнях №09/УПНюр/1015 від 26.01.2016 позивач та представник позивача в судовому засіданні 04.02.16 р. підтвердив факт підписання спірного Договору №4450198/1 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в жовтні 2015 р..
Судом встановлено, що текст спірного Договору в рядку під адресами і підписами сторін не містить точної дати підписання останнього представниками виконавця та споживача, зазначено тільки рік підписання - 2015, без зазначення дати та місяця.
Також суд зазначає, що з огляду на надані сторонами пояснення та наявні в матеріалах справи документи, зокрема, датований 25.03.15 р. лист ТОВ «Євро-Реконструкція» № УПНП-123/92 з пропозицією відповідачу щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, посилання відповідача на зазначену в Договорі дату 01 жовтня 2014 року як фактичну дату укладення сторонами спірного Договору судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи.
Згідно ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та пояснення представників сторін, зокрема, визнання позивачем в якості дати укладення Договору жовтня місяця 2015 р. без зазначення конкретного числа вчинення відповідно дії, за умови відсутності будь - яких доказів, на підставі яких можливо дійти беззаперечного висновку про дату підписання Договору, за висновками суду Договір слід вважати підписаним уповноваженими представниками виконавця та споживача в останній день відповідного місяця, тобто остаточною датою укладення спірного Договору є 31 жовтня 2015 р..
У відповідності до п. 3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.
Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
За приписами п. 40 Правил споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору.
Так, відповідно до п.23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться копії Наряду №28954 від 21.10.2014 р., відповідно до якого 23.10.14 р. було проведено включення опалення у житловому будинку по вул. Російська, 84, у зв'язку з початком опалювального сезону, та Наряду №35620 від 07.04.2015 р., відповідно до якого 15.04.15 р. о 13 год. 00 хвил. було проведено відключення опалення у житловому будинку по вул. Російська, 84, у зв'язку з закінченням опалювального сезону.
На виконання умов вищезазначеного Договору за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р. включно позивачем здійснене надання послуг з централізованого опалення відповідачеві на загальну суму 14460,41 грн., з урахуванням розрахункового знижуючого коефіцієнту згідно КТМ 204, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено розрахунок фактичного споживання послуг з централізованого опалення, отриманих від ТОВ «Євро-Реконструкція» по споживачу ПП «Мальва» на вказану суму.
Також, у матеріалах справи містяться копії виставлених позивачем відповідних рахунків-фактур за спірний період листопад 2014 р. - квітень 2015 р., а саме:
- №4450198/1юр від 30.11.2014 р. на суму 2 222,47 грн.;
- №СФ-000551 від 31.12.2014 р. на суму 2 937,31 грн.;
- №4450198/1юр-01 від 31.01.2015 р. на суму 2 672,54 грн.;
- №4450198/1юр-02 від 28.02.2015 р. на суму 2 969,57 грн.;
- №4450198/1юр-03 від 31.03.2015 р. на суму 2 942,46 грн.;
- №4450198/1юр-04 від 30.04.2015 р. на суму 716,00 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу у період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р. теплову енергію на загальну суму 14 460,41 грн..
Як вбачається із матеріалів справи, докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг з централізованого опалення, доказів опротестування даних, зазначених в рахунках за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р. в період до звернення позивача до суду з даним позовом відсутні.
При цьому судом критично оцінюються викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав відсутності фактичного споживання ПП «Мальва» послуг з централізованого опалення у спірний період (опалювальний період 2014 р. (листопад 2014 р. - зима 2015 р.)) з посиланням на перекриття постачання опалення шляхом відключення батарей у належному позивачеві нежитловому приміщенні за адресою м. Київ, вул. Російська, 84, у зв'язку з тим, що приміщення фактично не використовувалось підприємством, на підтвердження чого відповідачем надані Акт від 22.09.14 р. про відключення від системи опалення у приміщенні ПП «Мальва» за адресою м. Київ, вул. Російська, 84, який підписаний членами комісії: Тищенко Л.В. (директор), Чемерис І.П. (бухгалтер), Дрозд Р.В. (представник КП «Господарь» яким ПП «Мальва» забезпечувалось надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг згідно укладеного між ПП «Мальва» та КП «Господарь» договору № 146 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 12.01.06 р. до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.01.14 р. № 1198-VII).
Суд зазначає, що Згідно п.25 та п.26 Постанови №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Відповідно до п. 1.2 «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005 р. (далі - Порядок) для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.
Пунктом 2.2.3 Порядку передбачено, якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
Разом з тим, станом на час проведення судового засідання 04.02.16 р. відповідного рішення Комісії з питань відключення ПП «Мальва» від централізованого опалення відповідачем суду не надано.
При цьому самовільно здійснене відключення шляхом закручування кранів батарей являє собою тимчасовий захід із зворотною дією та за умови недотримання передбаченого приписами чинного законодавства порядку відключення централізованого опалення в частині житлового будинку в якості доказів фактичного неспоживання відповідачем послуг з централізованого опалення судом не розцінюється.
Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова № 630) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до п. 9 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений термін спожитих комунальних послуг з централізованого опалення в сумі 14460,41 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, а отже станом на день прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, які позивач просив стягнути в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №4450198/1юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2014 р. суду не надано.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу невиконання зобов'язань з оплати наданих за Договором послуг на факт невиставлення та ненадсилання виконавцем замовнику рахунків-фактур на оплату послуг за Договором, внаслідок чого, на думку відповідача, зобов'язань щодо оплати послуг з централізованого опалення у замовника не виникало, судом зазначається, що відповідно до умов спірного Договору його предметом є надання позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачу, який кореспондується з обов'язком останнього здійснити відповідну оплату.
Суд звертає увагу сторін, що Цивільним кодексом, а саме ч. 1 ст. 212 зазначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Разом з тим, ч.1 ст. 613 передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Враховуючи вищезазначені умови Договору щодо встановлення строку оплати та приписи чинного законодавства обов'язок відповідача оплатити надані послуги пов'язаний із фактом надання та прийняття самих послуг, а не рахунку - фактури на їх оплату.
При цьому суд зазначає, що умовами спірного Договору та приписами чинного законодавства не передбачено обов'язок з надсилання рахунків на адресу відповідача чи надання відповідачеві рахунків будь-яким іншим способом.
Тобто, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати спожитих послуг з централізованого опалення.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.09.09 р. у справі № 3-3902-к09.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за спірним Договором та вчинити відповідні дії для здійснення оплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення за відсутності відповідних рахунків-фактур, враховуючи, що факт ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція»" послуг з централізованого опалення та відповідно, не споживання останніх відповідачем належними та допустимими доказами не доведений.
Враховуючи вищезазначене, виходячи з того, що розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 460,41 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення підлягають задоволенню в повному обсязі в заявленій сумі.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 20 та 14 Договору передбачено, зокрема, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені. Пеня стягується у розмірі встановленому законом.
Окрім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення у термін, визначений умовами Договору, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення за період з 21.12.14 р. по 26.10.15 р. 14 460,41 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 4 180,83 грн., а також 3% річних в сумі 287,22 грн., які останній просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку відповідно до наданих розрахунків.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини щодо укладання Договору, зокрема, щодо дати підписання останнього 31 жовтня 2015 р. суд зазначає, що зобов'язання ПП «Мальва» з оплати наданих позивачем за період листопад 2014 р. - квітень 2015 р. послуг з централізованого опалення виникли в спірний період відповідно до умов Договору, проте, за висновками суду, строк виконання вказаних зобов'язань на суму 14460,41 грн. виник саме з дати фактичного підписання спірного Договору 31 жовтня 2015 р., відтак днем порушенням прав виконавця за Договором є саме 01 листопада 2015 р., і з цієї дати можуть бути нараховані штрафні санкції (пеня), проценти річних та втрати від інфляції відповідно до умов Договору.
Проте як встановлено судом за змістом наданого позивачем розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» здійснені нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції за період з 21.12.14 р. по 26.10.15 р., тобто до дати підписання Договору.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції, застосування до спірних правовідносин умов Договору в частині оплати за фактично отримані послуги з централізованого опалення, до його фактичного підписання сторонами, не означає можливість застосування умов п. 20 та п.14 Договору за невиконання його умов, зокрема, в частині нарахування та стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат.
Отже, оскільки позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Мальва» (02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 84, код ЄДРПОУ 2481194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, код ЄДРПОУ 37739041) 14 460,41 грн. основного боргу та 527,50 витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 19 лютого 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон