ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №910/31772/15
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ";
до: державного підприємства "КИЇВПАССЕРВІС";
про: визнання додаткової угоди до договору укладеною та визнання договору продовженим (пролонгованим).
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Ніколаєв О.С. - за довіреністю від 22.12.2014 № б/н, Груєнко С.О. - за довіреністю від 22.12.2014 № б/н;
відповідача: Харченко Н.О. - за довіреністю від 10.02.2016 № 1/06-11/188.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "КИЇВПАССЕРВІС" про визнання додаткової угоди до договору укладеною та визнання договору продовженим (пролонгованим).
Позовні вимоги мотивовані тим, що умовами укладеного між сторонами спору договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.05.2009 № 60/09 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Так позивачем складено та підписано додаткову угоду № 7 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.05.2009 № 60/09 про продовження строку вказаного договору до 31.08.2015, однак із боку відповідача вказана додаткова угода підписана не була, що призвело до звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про визнання додаткової угоди № 7 до договору укладеною та визнання договору продовженим (пролонгованим).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/31772/15. Розгляд справи призначено на 27.04.2015.
Відповідач, у свою чергу, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що на виконання умов договору оренди відповідач належним чином повідомив позивача після закінчення строку дії договору оренди та про припинення його дії, а згода уповноваженого органу управління орендованим майном на продовження не створює юридичних наслідків продовження договору оренди. Відповідачем здійснене істотне порушення умов договору оренди щодо страхування орендарем орендованого ним майна. Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2015 у справі № 910/21581/15 за позовом державного підприємства "КИЇВПАССЕРВІС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ" про виселення, повернення орендованого майна та стягнення 284.468,80 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.05.2009 № 60/09 позовні вимоги задоволено повністю.
В судовому засіданні 10.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи уповноважених представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між державним підприємством "КИЇВПАССЕРВІС", як орендодавцем, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ", як орендарем, (далі - позивач) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.05.2009 № 60/09 (далі - Договір) відповідно до предмету якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення автовокзалу "КИЇВ" (далі - майно), площею 51,17 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Науки 1/2.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що позивач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору оренди та акта приймання-передавання майна.
Так, на виконання умов Договору, 15.05.2009 відповідач передав позивачу обумовлене Договором майно, що підтверджується актом приймання-передавання від 15.05.2009.
Пунктами 10.1., 10.4. Договору сторони погодили, що договір укладено строком на один рік, що діє з 15.05.2009 до 15.05.2010 включно. Договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві, лише за наявності письмової згоди органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди в строк за місяць до закінчення його дії та укладання додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Додатковими угодами до Договору від 07.05.2010 № 3, від 05.11.2012 № 4, від 15.05.2013 № 6, від 12.05.2014 дію Договору оренди продовжено до 15.05.2012, 15.05.2013, 15.05.2014, 14.05.2015 відповідно.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного і комунального майна".
Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.
Позивач вказує про надання погодження міністерством інфраструктури України, що виступає уповноваженим органом управління майном, щодо продовження терміну дії Договору до 31.08.2015. Про зазначене рішення, оформлене протоколом від 21.05.2015 № 11/15 комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном міністерства інфраструктури України, відповідача повідомлено листом від 08.06.2015 № 6132/16/10-15.
Також, як стверджує позивач, листом від 18.05.2015 № 1/15-12/1/51, який направлений на адресу міністерства інфраструктури України, відповідач погодився продовжити строк дії Договору.
Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник в результаті того, що незважаючи на письмову згоду відповідача на продовження строку дії Договору, складена позивачем додаткова угоду № 7 до Договору про продовження строку вказаного договору до 31.08.2015 з боку відповідача не підписана, що призвело до звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про визнання додаткової угоди № 7 до договору укладеною та визнання договору продовженим (пролонгованим).
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.
Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що відносини щодо оренди майна, що перебуває комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Положеннями Договору передбачено обов'язкову наявність двох умов задля визнання його пролонгованим, а саме письмової згоди уповноваженого органу та укладеної між сторонами додаткової угоди на продовження дії договору.
Судом встановлено, що відповідачем 15.05.2015 кур'єрською службою на адресу місцезнаходження позивача направлений лист від 15.05.2015 № 1/15-15/805 про припинення чинності Договору у зв'язку з закінченням строку його дії. Також листом від 08.06.2015 № 1/15-15/856 відповідач повторно повідомив позивача про припинення Договору та вимагав в термін до 12.06.2015 звільнити займані приміщення та передати їх по акту приймання-передавання (повернення).
Таким чином, відповідач, на виконання умов Договору, належним чином повідомив позивача протягом місяця після закінчення строку дії Договору про припинення його дії, що свідчить про своєчасну відмову відповідача про пролонгацію Договору, строк оренди якого закінчився 15.05.2015. Крім того, для підтвердження припинення договору оренди закон не покладає на орендодавця обов'язок доводити факт одержання орендарем заяви про відмову від пролонгації договору оренди.
Щодо надання міністерством інфраструктури України погодження на продовження строку дії Договору, суд зазначає, що дана згода є рішенням контролюючого органу за використанням орендованого державного майна та не створює юридичних наслідків продовження Договору.
Листом від 18.05.2015 № 1/15-12/1/51 відповідач повідомив міністерство інфраструктури України, як уповноважений орган управління орендованим майном, про відсутність наміру використовувати для власних потреб і не заперечував щодо пролонгації Договору. Однак, зазначений лист направлений відповідачем на адресу уповноваженого органу управління, який фактично лише надав можливість останньому розглянути питання про можливість погодження продовження Договору на новий термін.
При цьому, погодження уповноваженого органу управління орендованим майном про продовження строку Договору до 31.08.2015 (термін якого вже сплив) має значення за умови, якщо орендодавець та орендар домовились про продовження строку Договору та уклали відповідну додаткову угоду.
Ініціювати продовження строку дії договору має право сторона договору - орендодавець (відповідач), при цьому, продовження дії договору є виключно правом останнього, а не його обов'язком.
Твердження позивача про надання відповідачем послуг з оренди приміщення за Договором після закінчення строку його дії у зв'язку із здійсненням позивачем орендної плати та комунальних платежів в травні та червні 2015, які отримані відповідачем судом відхилені, оскільки сплата орендних платежів у разі припинення (розірвання) Договору включно до дня повернення майна за актом приймання-передавання є обов'язком відповідача, закріпленим у п. 3.11 Договору та не встановлює факт пролонгації Договору.
Відповідно до п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди укладеним слід відмовляти, якщо не подано доказів наявності спору стосовно такого укладення, оскільки зазначені вимоги зводяться за своїм змістом до встановлення юридичного факту, а відповідний спосіб захисту порушеного права не передбачений частиною другою статті 20 ГК України, крім випадків, коли інше встановлено законом або договором. Разом з тим, зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до господарського суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених частиною першою статті 187 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2015 у справі № 910/21581/15, яке набрало законної сили 26.11.2015, за позовом державного підприємства "КИЇВПАССЕРВІС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ" про виселення, повернення орендованого майна та стягнення 284.468,80 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.05.2009 № 60/09, позовні вимоги задоволено повністю. Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що Договір від 15.05.2009 № 60/09 із змінами, внесеними додатковими угодами до нього припинив свою дію 15.05.2015.
Таким чином, оскільки відповідачем, на виконання умов укладеного між сторонами спору Договором, протягом місяця після закінчення дії Договору здійснене належне повідомлення позивача про припинення його дії, приймаючи до уваги, що згода уповноваженого органу про продовження дії Договору не створює юридичних наслідків та враховуючи те, що ініціювати продовження строку дії Договору має право відповідач, як орендодавець, що є правом а не обов'язком останнього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання додаткової угоди № 7 до Договору укладеною та визнання договору продовженим (пролонгованим) задоволенню не підлягають.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22 лютого 2016 року
Суддя С.В. Балац