ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2016Справа №910/30683/15
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрпетровськгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 1 987 927, 83 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Полховська Н.М. - представник за довіреністю;
від першого відповідача:Бережок С.І. - представник за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрпетровськгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені у розмірі 325 286, 77 грн., втрат від інфляції у розмірі 1 434 215, 33 грн., 3% річних у розмірі 228 425, 73 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано 325 286, 77 грн. пені; 1 434 215, 33 грн., втрат від інфляції; 228 425, 73 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30683/15 та справу призначено до розгляду на 22.01.2016.
Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав, надав усні пояснення по справі.
Представник відповідача проти позову заперечив, безпосередньо у судовому засіданні подав клопотання про продовження розгляду спору додатково на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України для надання відзиву та додаткових доказів.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та вирішив відкласти розгляд справі на 17.02.2016 року.
09.02.2016 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.
Безпосередньо у судовому засіданні 17.02.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив, письмовий відзив на позовну заяву не надав.
Суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 та 2015 роках (редакція додаткової угоди № 2 від 03.12.2014) надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди, якими вносилися відповідні зміни та доповнення до договору, а саме: № 1 від 14.04.2014 року, № 2 від 03.12.2014 року.
Відповідно до п. 3.1. договору, договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку № 1 до договору.
Згідно пункту 3.6. договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.
У відповідності до пункту 3.7. договору газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства.
Положеннями пункту 3.8. договору замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.
Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10. договору).
Згідно пункту 5.5. договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.
Відповідно до пункту 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.12.2014 встановлено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2014 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.
Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток № 1 до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представника та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: № 02/ПР від 28.02.2014 року; № 03/ПР від 31.03.2014 року; № 04/ПР від 30.04.2014 року; № 05/ПР від 31.05.2014 року; № 06/ПР від 13.10.2014 року; № 07/ПР від 13.10.2014 року; № 08/ПР від 31.08.2014 року; № 09/ПР від 30.09.2014 року; № 10/ПР від 31.10.2014 року; № 11/ПР від 30.11.2014 року; № 12/ПР від 31.12.2014 року; № 01/ПР від 31.01.2015 року; № 02/ПР від 28.02.2015 року; № 03/ПР від 31.03.2015 року; № 04/ПР від 30.04.2015 року; № 05/ПР від 31.05.2015 року; № 06/ПР від 30.06.2015 року; № 07/ПР від 31.07.2015 року; № 08/ПР від 31.08.2015 року; № 09/ПР від 30.09.2015 року; № 10/ПР від 31.10.2015 року.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року, а саме відповідач здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну розрахунків оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими виписками за січень 2014 року - листопад 2015 року.
Спір у справі, на думку позивача виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014 щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг з транспортування газу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про розподіл природного газу №14-84-ТН від 30.01.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014 року Позивачем були надані Замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін, а Відповідачем в свою чергу були прийняті надані послуги, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем була здійснена оплата за надані послуги з простроченням платежу, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку Позивача за період січень 2014 р. - листопад 2015 р.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пені в розмірі 325 286, 77 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору на розподіл природного газу № 2014/Т-ПР від 28.01.2014 року, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно договору та чинного законодавства.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом Vдоговору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки, тоді стягнення з відповідача пені у розмірі 325 286, 77 грн. є правомірним.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 228 425, 73 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 434 215, 33 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення Відповідачем сплати за надані послуги за Договором про розподіл природного газу вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочення виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрпетровськгаз" підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 627-629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрпетровськгаз" задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) пеню у розмірі 325 286, 77 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 434 215, 33 грн.; 3 % річних у розмірі 228 425, 73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 818, 92 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 22.02.2016 р.
Суддя Ю.О.Підченко