ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/32258/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"
про стягнення 315 765,61 грн.
Суддя М.М. Якименко
Представники сторін:
від позивача: Шаповал Д.В. - довіреність від 18.12.2015 року;
від відповідача: Рейнюк І.В. - довіреність №1 від 04.01.2016 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 315 765,61 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, згідно умов Договору підряду №616 на виконання проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт від 03.06.2011 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 311 052,95 грн. - суми заборгованості, 4 354,74 грн. - пені, 357,92 грн. - 3% річних, 5 000,00 грн. - судового збору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.02.2016 року.
В судовому засіданні 02.02.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 02.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
03.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива" (далі по тексту - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір підряду №616 на виконання проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 2.1. Договору) Позивач зобов'язався виконати роботу, зокрема щодо пошуку майданчиків для будівництва об'єктів Відповідача, проведення проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт щодо створення об'єктів Відповідача, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані Позивачем роботи.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що у разі виконання робіт за Замовленням №4 Додаток №6 до Договору підряду), Відповідач здійснює оплату авансу в розмірі 40% від загальної :уми відповідного Замовлення протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання) рахунку, виставленого на підставі підписаного Замовлення.
Відповідно до п. 7.4. Договору, оплата суми Замовлення, що залишилася, здійснюється Відповідачем на підставі Акту здачі приймання виконаних робіт.
На виконання умов Договором Позивачем виконано всі узгоджені сторонами замовлення, що підтверджується погодженими та підписаними у відповідності до п. 2.2. Договору підряду актами здачі приймання виконаних робіт (копії замовлень та актів здачі-приймання виконаних робіт наявні в матеріалах справи).
17.11.2015 року між Позивачем та Відповідачем підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 311 052,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідач в порушення зобов'язання щодо оплати вартості виконаних Позивачем робіт, відповідно до умов Договору, не сплатив на користь позивача 311 052,96 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач не сплатив в повній мірі на користь позивача вартість виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 8 681,52 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 311 052,95 грн. - суми заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення сплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись п. 8.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4 354,74 грн.
Пунктом 8.2. Договору підряду передбачено право Позивача вимагати від Відповідача сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення в разі порушення строків оплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 4 354,74 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 357,92 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 357,92 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5 000,00 грн. (платіжне доручення №2369 від 15.12.2015 року на суму 5 000,00 грн.) однак за заявлені позовні вимоги позивач повинен сплатити 4 736,48 грн., а тому наявна переплата в розмірі 263,52 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 263,52 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5/1,ЛІТ.А; код ЄДРПОУ 30753866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива" (04212, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 15/3, офіс 111; код ЄДРПОУ 22884353) 311 052 (триста одинадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 95 коп. - суми заборгованості, 4 354 (чотири тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. - пені, 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 92 коп. - 3% річних, 4 736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 48 коп. - судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива" (04212, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 15/3, офіс 111; код ЄДРПОУ 22884353) 263 (двісті шістдесят три) грн. 52 коп. - зайво сплаченого судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.02.2016 року.