22.02.2016р. Справа № 907/1231/15
За позовом Державного підприємства „Вигодське лісове господарство”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Орлекс”, м. Виноградів
про стягнення загальної суми 11 791,37грн. (в тому числі сума 8 384,10грн. - основний борг, сума 3 194,34грн. - інфляційні втрати та сума 212,93грн. - три проценти річних).
Суддя В.І. Карпинець
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 21.12.2015р., присутня в режимі відеоконференції в господарському суді Івано - Франківської області
від відповідача: ОСОБА_2 - директор ТОВ “Орлекс”
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Вигодське лісове господарство”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Орлекс”, м. Виноградів (далі - відповідач ) про стягнення загальної суми 11 791,37грн. (в тому числі сума 8 384,10грн. - основний борг, сума 3 194,34грн. - інфляційні втрати та сума 212,93грн. - три проценти річних).
Суд зазначає, що судові засідання по розгляду даної справи 18.01.2016р., 08.02.2016р. та 22.02.2016р. були проведені судом в режимі відеоконференції, з урахуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 13.01.2016р. по справі №907/1231/15 про задоволення клопотання представника позивача - Державного підприємства „Вигодське лісове господарство” ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду Закарпатської області та з дорученням проведення відеоконференції за участю представника позивача - Державного підприємства „Вигодське лісове господарство” господарському суду Івано - Франківської області (а.с.40).
Представник позивача присутня в даному судовому засіданні в режимі відеоконференції в господарському суді Івано - Франківської області позовні вимоги підтримала в повному обсязі з посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві від 13.11.2015р. (а.с.6-7) та з їх підтвердженням долученими до справи доказовими матеріалами. Зокрема посилається на те, що відповідачем не було проведено оплату в повному обсязі вартості лісопродукції, отриманої на підставі товарно-транспортної накладної від 16.04.2009р. №0075915 на загальну суму 8 496,87грн., у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 8 384,10грн. Позивачем неодноразово надсилались на адресу відповідача претензії з вимогою погасити наявний борг. Однак відповідачем вказані вимоги залишені без задоволення. З урахуванням вищезазначеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму 8 384,10грн. основного боргу, а також суму 3 194,34грн. інфляційних втрат та суму 212,93грн. трьох процентів річних, нарахованих на прострочену суму боргу, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Керівником відповідача у даному судовому засіданні не заперечено факт отримання відповідачем від позивача лісопродукції на підставі товарно - транспортної накладної від 16.04.2009р. №0075915 та відповідно наявності заборгованості у сумі 8 384,10грн., як частково неоплаченої вартості отриманого товару.
Разом з тим, керівником відповідача у дане судове засідання подано письмову заяву від 22.02.2016р. про застосування позовної давності, відповідно до вимог ст.267 ЦК України (а.с.66), з огляду на що, керівник відповідача просить суд відмовити у позові, у зв”язку зі спливом позовної давності.
Представник позивача щодо наявності даної заяви відповідача зазначила ту обставину, що оскільки позивачем надсилались відповідачеві у періоді 2014 та 2015 років претензії з вимогою щодо необхідності погашення наявності залишку суми 8 384,10грн. заборгованості за товарно - транспортною накладною від 16.04.2009р. №0075915, тому вважається що позивачем не є пропущеним строк позовної давності, незалежно від того, що отримана відповідачем лісопродукція за вищезазначеною товарно - транспортною накладною, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягала оплаті з періоду отримання такої продукції, та вказана заявлена сума позовних вимог підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Строк розгляду спору продовжувався відповідно до ухвали суду від 08.02.2016р. по справі №907/1231/15 (а.с.64-65).
Розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 22.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представника позивача та керівника відповідача, суд
На підставі досягнутої між ДП "Вигодське лісове господарство" (далі - позивач) та ТОВ „Орлекс” (далі - відповідач) усної домовленості щодо поставки товару, позивачем на підставі наказів №477 від 01.04.2009р. та №611 від 16.04.2009р. (а.с.48-49, 55-56) було поставлено, а відповідачем в особі заступника директора ОСОБА_2, на підставі довіреності серії ЯМЦ №261901 від 01.04.2009р. (а.с.50, 57), прийнято товар - лісоматеріали (пиловник) в кількості 25,82 м. куб. на підставі товарно - транспортної накладної від 16.04.2009р. №0075915 (а.с.11,33) та специфікації - накладної на відпуск лісоматеріалів необроблених від 16.04.2009р. до товарно -транспортної накладної №0075915 (а.с.33 на звороті) на загальну суму 8 496,87грн..
Як вбачається з прибуткового касового ордера №1472 від 19.11.2009р. (а.с.51) про надходження на рахунок ДП „Вигодське лісове господарство” від ТОВ “Орлекс” суми 10 000грн. та акту звірки (а.с.36), з суми 10 000грн. ДП „Вигодське лісове господарство” було зараховано суму 112,77грн., як наявну переплату, в рахунок часткового погашення ТОВ “Орлекс” загальної вартості товару (лісопродукції) на суму 8 496,87грн., отриманого за вищезазначеною товарно - транспортною накладною.
Інша сума 8 384,10грн. відповідачем на користь позивача сплачена не була, у зв”язку з чим внаслідок неналежного виконанням обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 8 384,10грн.
Про необхідність погашення суми 8 384,10грн. заборгованості позивачем, пред”являлись відповідачеві претензії №13 від 12.12.2014р. та №86 від 02.10.2015р. про стягнення заборгованості в сумі 8 384,10грн. (а.с.12-13). Разом з тим, такі вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та без виконання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи розрахунку заборгованості та 3% річних, за період з 26.12.2014р. по 31.10.2015р. (а.с.17) та розрахунку інфляційних втрат, за період з січня 2015р. по жовтень 2015р. (а.с.18), позивачем нараховано відповідачеві суму 3 194,34грн. інфляційних втрат та суму 212,93грн. трьох процентів річних.
Оскільки, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманої лісопродукції належним чином не виконав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача загальної суми 11 791,37грн. (в тому числі сума 8 384,10грн. - основний борг, сума 3 194,34грн. - інфляційні втрати та сума 212,93грн. - три проценти річних).
З приводу спірної поставки товару за вищевказаною товарно - транспортною накладною між сторонами виникли відносини, які за правовою природою відповідають договору поставки та підпадають під регламентацією норм ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Параграфу 1 "Поставка" Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За змістом норм ст.712 ЦК України, ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи встановлено факт передання позивачем та отримання відповідачем товару ( лісопродукції - пиловнику в кількості 25,82 м. куб.) на підставі товарно - транспортної накладної від 16.04.2009р. №0075915 на загальну суму 8 496,87грн., яка містить відмітку відповідача (підпис) про отримання товару, проте відповідач свого зобов'язання з оплати в повному обсязі отриманого товару за такою товарно - транспортною накладною не виконав.
Відповідач не надав доказів, які б вказували про оплату вищезазначеного товару на залишкову суму 8 384,10грн..
Позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з претензіями №13 від 12.12.2014р. та №86 від 02.10.2015р. (а.с.12-13) про сплату боргу, на яку відповіді не отримав. Відтак, вважає, що обов'язок відповідача здійснити оплату товару виник після спливу семиденного строку від дня пред'явлення йому, зокрема вимоги (претензії №13 від 12.12.2014р.), як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Однак згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Оскільки позивач поставив товар, а відповідач отримав товар згідно з товарно-транспортною накладною від 16.04.2009р. №0075915, то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше 17.04.2009р.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача загальної суми 11 791,37грн. (в тому числі сума 8 384,10грн. - основний борг, сума 3 194,34грн. - інфляційні втрати та сума 212,93грн. - три проценти річних), проаналізована судом, належним чином обґрунтована позивачем доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростована.
Разом з тим, керівником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності на підставі заяви від 22.02.2016р. (а.с.66).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Вищий господарський суд України у постанові від 19 березня 2014 року дійшов висновку, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 30.09.2014року.
Отже, виходячи з наведених нормативних та правових позицій, суд констатує, що строк позовної давності за поставлений товар згідно товарно - транспортної накладної від 16.04.2009р. №0075915 на загальну суму 8 496,87грн., з урахуванням часткового зарахування позивачем суми 112,77грн., від загальної суми 10 000грн., сплаченої відповідно до прибуткового касового ордера №1472 від 19.11.2009р. (а.с.51), як наявної переплати, в рахунок часткового погашення відповідачем загальної вартості товару (лісопродукції) на суму 8 496,87грн., отриманого за вищезазначеною товарно - транспортною накладною, сплинув 17.04.2012р.
За вищезазначених обставин, судом не приймається до уваги зазначення позивачем у позовній заяві, та його представником у даному судовому засіданні, тієї обставини, що строк оплати загальної вартості товару (лісопродукції), отриманого за вищезазначеною товарно - транспортною накладною, виник у відповідача, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, у семиденний термін, з моменту отримання, зокрема, претензії позивача №13 від 12.12.2014р. про стягнення заборгованості в сумі 8 384,10грн. (а.с.12), з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за спірною накладною.
Відповідно до ч. 4 ст. 267, ст. 266 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, внаслідок спливу строку позовної давності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69 ч.3 , 74-1, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 22.02.2016р.
Суддя В.І. Карпинець