Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "22" лютого 2016 р. Справа № 906/1736/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Золотоніський бекон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта"
про стягнення 66791,78 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 50000,00грн. помилково перерахованих коштів та 16791,78 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою господарського суду Житомирської області порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.01.2016р.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. на лікарняному, розгляд справи призначений на 21.01.2016р., перенесено на 08.02.2016р.
Ухвалою суду від 08.02.2016р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016р.
17.02.2016р. на адресу суду від позивача на виконання ухвали суду від 08.02.2016р. надійшли письмові пояснення щодо підстав нарахування відповідачу штрафних санкцій та довідка, згідно якої заборгованість відповідача станом на 15.02.2016р. становить 50000,00 грн. (а.с. 35,42).
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Відповідач вимог ухвали суду від 08.02.2016р. не виконав. Ухвала господарського суду від 08.02.2016 р. повернулась до суду буз вручення адресату з підстав закінчення встановленого терміну зберігання (а.с.44).
У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи ухвалами суду від 28.12.2015р., 25.01.2016р. та 08.02.2016р., які надсилались на юридичну адресу відповідача та були повернуті на адресу суду поштовим відділенням у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Таким чином, суд вжив всіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, справа у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вказує позивач, 30 грудня 2013 року бухгалтером TOB «Золотоніський бекон» (позивач) помилково перераховано 50000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта» (відповідач).
Відповідно до платіжного доручення №10510 призначення платежу: за корма згідно договору № 1710 від 07.10.2013 року.
Позивач стверджує, що перерахування зазначених коштів здійснено безпідставно, оскільки жодних договорів з приводу поставки товару між сторонами не укладалось.
Позивач своїми листами від 03.01.2014р. та від 02.10.2015 р. року звертався до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 50000,00грн. Вказані листи отримані відповідачем 13.01.2014 року та 07.10.2015 р. відповідно (а.с. 9- 12), однак залишені без відповіді та задоволення.
Таким чином, внаслідок помилкового перерахування, здійсненого 30.12.2013 року. відповідачем було безпідставно отримано і збережено грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.
Оскільки кошти в розмірі 50000,00грн. перераховані на рахунок відповідача є помилково сплаченими, отримані останнім без достатніх на те правових підстав і на вимогу позивача не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Крім того, посилаючись на ст. 536 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в сумі 16791,78грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 30.12.2013р. позивач здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. зі свого рахунку на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 8).
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Враховуючи вищенаведене, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції необхідна наявність первинних документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами будь-яких договорів, а також не оформлено жодних первинних документів, які б свідчили про наявність між ними правовідносин щодо поставки (отримання) товару та здійснення будь-яких інших господарських операцій.
Статтею 6 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" № 227/95 від 16 березня 1995 року встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Доказів повернення помилково зарахованих коштів до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, слід вважати, що кошти в сумі 50000,00 грн. ТОВ "Агровіта" отримані без належної правової підстави.
Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем самостійно не повернуто позивачу безпідставно отримані кошти в сумі 50000,00грн., вимога позивача про стягнення 50000,00 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 16791,78 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то суд зазначає про наступне.
Обґрунтовуючи вказану вимогу, позивач вказав, що кошти були отримані відповідачем внаслідок помилкового перерахування за відсутності будь-яких правових підстав, тому розмір процентів за користування вказаними коштами визначається виходячи з ч.6 ст. 231, ч.4 ст. 232 ГК України, а саме обліковою ставкою НБУ.
Згідно розрахунку позивача (а.с.3), розмір процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем визначений виходячи з облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 05.01.2014р. по 30.11.2015р.
Частина 6 ст. 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 4 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій.
Приписами частини другої статті 1214 ЦК України з посиланням на статтю 536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 536 ЦК України не визначає розмір процентів за користування грошовими коштами, вказуючи лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні взаємовідносини, розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин сторонами не визначений.
Разом з тим суд зауважує, що проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафними санкціями, тому позивач безпідставно вважає можливим нарахування процентів за користування чужими коштами за аналогією з порядком нарахування штрафних санкцій в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Водночас суд зауважує, що ч.6 ст. 231 ГК України та п. 4 ст. 232 ГК передбачає порядок нарахування штрафних санкцій саме за порушення грошових зобов'язань, в той час як проценти за користування грошима, передбачені статтями 536 і 1214 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення безпідставно отриманих коштів.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ні законом, ні іншим актом цивільною законодавства, як цього вимагає стаття 536 Цивільного кодексу України, не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 16791,78 грн. процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив. Доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів в сумі 50000,00 грн. суду не надав.
Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (13530, Житомирська область, Попільнянський район, с.Попільня, вул. Прикордонників, буд.65, код ЄДРПОУ 31331249)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (20930, Черкаська область, Чигиринський район, с.Медведівка, вул. Залізняка,1Б, код ЄДРПОУ 33931173)
- 50000,00 грн. безпідставно отриманих коштів;
- 1218,00 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 23.02.16
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу (рек. з повід. )
3- відповідачу (рек. з повід.)