Справа № 515/36/16-к
Провадження № 1-кп/515/183/16
Татарбунарський районний суд Одеської області
23 лютого 2016 року м.Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015161010003039 від 22.10.2015 року та Угоду про визнання винуватості від 09.01.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні у якого перебуває одна малолітня дитина, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , колишнього військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника зміни відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), старшого сержанта,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.3 КК України,
16 лютого 2015 року ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Державної прикордонної служби та проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника зміни відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 19 листопада 2015 року. Даними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.407 КК України, а саме нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Разом з обвинувальним актом до суду подано угоду про визнання винуватості від 09.01.2016 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 . У відповідності до умов вказаної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 407 ч.3 КК України. Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 ч.3 КК України, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому слідству.
Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 узгодили міру покарання останньому за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України, у виді трьох років позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців, а також поклавши на ОСОБА_4 відповідно до ст.76 КК України такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні повідомив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.407 ч.3 КК України визнав повністю та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, які йому роз'яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказував, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , не заперечувала проти затвердження угоди.
Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам відповідно до ст.469 КПК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, а саме наявність на утриманні батьків інвалідів, вагітної дружини та малолітньої дитини, а також з'явлення зі зізнанням. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки її умови не суперечать вимогам закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно до ст.314 ч.3 п.1 КПК України, встановлено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, передбаченою санкцією ст.407 ч.3 КК України у виді трьох років позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців, а також поклавши на ОСОБА_4 відповідно до ст.76 КК України такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Процесуальні витрати та матеріальна шкода відсутня, цивільний позов не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 22, 26, 124, 314, 369, 370, 371, 373, 374, 469, 472-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.01.2016 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенантом юстиції ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015161010003039 від 22.10.2015 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч. 3 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 407 ч. 3 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців, а також поклавши на ОСОБА_4 відповідно до ст.76 КК України такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з 23 лютого 2016 року.
Контроль за виконанням вироку покласти на Приморський РВ КВІ УДПтСУ в Одеській області.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.
У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суддя ОСОБА_1