16.02.16р. Справа № 904/297/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м.Дніпропетровськ
про стягнення 67 055,00 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 12.01.15р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 30/09-2015 від 30.09.15р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (далі - відповідач) про стягнення 67 055,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору СТО/ВП7 № 277 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки від 16.03.15р., в частині надання якісних послуг.
Ухвалою господарського суду від 22.01.16р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 16.02.16р.
16.02.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.
В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.02.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
16.03.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір СТО/ВП7 № 277 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки (далі -Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач дає доручення, а відповідач зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки позивача згідно з наданою позивачем заявою.
Як зазначено у п. 1.2. ОСОБА_3, до обслуговування приймається техніка, що знаходиться в експлуатації позивача. Технічний стан машин та технічних засобів визначається представником відповідача у присутності представника позивача.
За приписами п. 1.3. ОСОБА_3, позивач зобов'язаний виконувати всі вказівки відповідача з правильної експлуатації та збереження техніки та допускати до роботи на ній лише працівників, які мають відповідну кваліфікацію. Персонал позивача, що експлуатує техніку, зобов'язаний дотримуватися вимог “Керівництва з експлуатації”, наданих заводом-виробником.
Сторони домовились, що всі роботи виконані відповідачем на користь позивача, вважаються наданими на виконання даного ОСОБА_3 (п. 1.4. ОСОБА_3).
Відповідно до п. 2.7. ОСОБА_3, по завершенню робіт відповідач надає позивачу ОСОБА_4 прийому-передачі виконаних робіт.
У випадку мотивованої відмови позивача від прийняття виконаних робіт, сторони складають ОСОБА_3 з переліком необхідних доробок, строків їх виконання (п. 2.8. ОСОБА_3).
Пунктом 2.11. ОСОБА_3 передбачено, що на виконані роботи та матеріали надані відповідачем гарантійний строк складає 30 (тридцять) календарних днів при пробігу не більше 2000 (дві тисячі) км. Гарантійні зобов'язання не розповсюджуються на витратні матеріали та запасні частини надані позивачем.
Згідно з п. 3.2. ОСОБА_3 вартість послуг визначається відповідачем на підставі наданої позивачем заявки та фіксується в наряді-замовлення, який являється невід'ємною частиною даного ОСОБА_3.
Положеннями п. 3.10. ОСОБА_3 передбачено, що позивач зобов'язується сплатити кошти незалежно від якості наданих послуг відповідачем. Претензії позивача, щодо якості наданих послуг відповідачем, приймаються тільки після їх повної оплати позивачем відповідно до виставлених рахунків, на поточний рахунок відповідача.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього ОСОБА_3, сторона несе відповідальність, визначену цим ОСОБА_3 та (або) чинним в Україні законодавством (п. 4.1. ОСОБА_3).
За приписами п. 4.2. ОСОБА_3 порушенням ОСОБА_3 є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього ОСОБА_3.
Відповідно до п. 4.3. ОСОБА_3 відповідач гарантує безперебійну роботу техніки, що обслуговується і несе відповідальність за порушення її нормальної роботи лише в тому випадку, якщо позивачем виконується умови п. 1.3 даного ОСОБА_3.
Як зазначено у п. 4.4. ОСОБА_3, у разі проведення ремонту або технічного обслуговування техніки, що не відповідають якості, стандартам та ТУ заводу-виробника, та підтверджені експертизою проведеною Торгово-промисловою палатою, відповідач зобов'язаний усунути недоліки неякісного ремонту у терміни письмово погоджені сторонами та сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості проведеного ремонту неналежної якості.
Пунктом 7.1. ОСОБА_3 передбачено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.15р. Якщо за два тижні до закінчення терміну дії даного ОСОБА_3 жодна із сторін не повідомить іншу сторону письмово про припинення дії ОСОБА_3, то дії ОСОБА_3 автоматично подовжуються на кожен наступний календарний рік.
Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього ОСОБА_3 (п. 7.5. ОСОБА_3).
Як зазначає позивач, з 21.05.15р. по 23.05.15р. за ОСОБА_3 відповідачем здійснювався ремонт причепу ТROUILLET SТ 3330 д.н. НОМЕР_1, 1998 р.в. (далі- транспортний засіб) за замовленням позивача. Після проведення ремонтних робіт відповідачем було виставлено рахунок на оплату №СТО00000480 від 06.05.15р. на суму 6 593,00 грн., який було оплачено позивачем в повному обсязі 25.05.15р.
Рахунок № СТО00000480 від 06.05.15р. містив наступні позиції:
1. Шайба плоска (Ф=18);
2. Заклепка 6x18 м.;
3. Сальник ступиці В06-2036;
4. Втулка колодки гальм. 5336-3501016 (32*35*24);
5. Колесо зняти встановити;
6. Підшипник маточини заміна;
7. Колодки гальмівні зняти встановити;
8. Колодки гальмівні заміна накладок;
9. Кулак розжимний ремонт;
10. Регулювальні роботи.
Після того, як ремонтні роботи було виконано та транспортний засіб 25.05.15р. було повернено позивачу, відповідачем всупереч умов ОСОБА_3 не було надано ОСОБА_3 виконаних робіт, але рахунок було оплачено позивачем, щоб не порушувати зобов'язання за ОСОБА_3 і не накопичувати заборгованість.
27.05.15р. механіком позивача було оглянуто відремонтований транспортний засіб перед подальшою експлуатацією та після перевірки виявлено недоліки в його роботі, про що було складено відповідний ОСОБА_3 обстеження ТЗ. Але, у зв'язку із поданою заявкою Замовника за договором про перевезення, були вимушені експлуатувати його.
Наступного дня, 28.05.15р., через 3 дні після отримання транспортного засобу з ремонту він зламався. Це сталось під час завантаження причепу на території складу для здійснення поставки цукру за ОСОБА_3 про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01-01/2015 від 01.01.15р. (далі-Договір про перевезення), укладеним між позивачем з ТОВ “Вітрос”. Внаслідок поламок позивачем було порушено зобов'язання за ОСОБА_3 стосовно поставки товару ТОВ “Олександрія Бліг” у визначені строки, у зв'язку з чим позивачу було нараховано з боку ТОВ “Вітрос” штраф у сумі 40000,00 грн. згідно п. 5.4. ОСОБА_3 про перевезення та виставлено рахунок для сплати на зазначену суму.
Оскільки позивач не погодився з нарахуванням штрафу, вказана сума не сплачувалась на користь ТОВ “Вітрос”, внаслідок чого зламаний транспортний засіб, завантажений цукром - товаром ТОВ “Вітрос”, було заблоковано на території складського комплексу даного підприємства. Він залишався там весь час, доки обидві сторони за ОСОБА_3 поставки проводили переговори, які тривали майже 2 місяці. Після завершення переговорів сторони домовились між собою про підписання Угоди про врегулювання спору без звернення до суду. Основними положеннями даної угоди від 21.07.15р. стали наступні умови: з боку ТОВ “Вітрос” повернення транспортного засобу на користь позивача; з боку позивача - оплата штрафу на користь ТОВ “Вітрос” на суму 40 000,00 грн. у строк до 31.10.15р.
Після підписання мирової угоди 21.07.15р. представники позивача змогли отримати раніше заблокований транспортний засіб і 22.07.15р. його було доставлено на ремонт до ДП ЛК “Ексім-Юніверс”, де було проведено діагностику. За наслідками проведеної діагностики було складено ОСОБА_3 дефектовки транспортного засобу від 22.07.15р. Для того, щоб відремонтувати транспортний засіб, який, до речі, знаходився в експлуатації після проведення ремонту відповідачем лише 3 дні замість 30-ти днів гарантійного строку за ОСОБА_3 (п. 2.11.), необхідно було сплатити 19 462,00 грн. Висувати претензії до відповідача з приводу надання неякісного ремонту, який призвів до ще більшого переліку поламок та відповідних затрат, було вирішено перенести на майбутнє, звертатись знову за наданням неякісних послуг для скорішого відновлення транспортного засобу також не стали. Тому, ремонтні роботи було здійснено ДП ЛК “Ексім-Юніверс”. Виставлений рахунок на суму 19 462,00 грн. було сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 5218 від 11.08.15р.
ДП ЛК “Ексім-Юніверс” були виконані наступні позиції:
1. РМК гальм.вала;
2. С/блок напів ресори 30*57* 102 мет/р/мет;
3. Пружина 2,8*26*148;
4. РМК гальм.колодок;
5. РМК гальмівних колодок;
6. Важіль гальмівного валу;
7. Лампа 24V Н1 70W Р 14.5S;
8. Мастило проникаюче “Рідкий ключ”, 400 мл., аер.;
9. Діагностика;
10. Заміна РМК гальмівних валів;
11. Заміна РМК гальмівних колодок;
12. Валів гальмівних наварювання;
13. Відновлення посадочних міст гальмівних валів;
14. Заміна трещетки гальмівного валу (ось);
15. Змащування підшипників;
16. Заміна сайлентблока ресори;
17. Зварювальні роботи;
18. Заміна електроламп;
19. Гальмівних валів проточування.
Позивач зауважує, що як вбачається з обох рахунків, складених з метою проведення ремонту транспортного засобу, неякісний ремонт, здійснений відповідачем, призвів до більш глобальних поламок, що обернулось додатковими затратами позивача. Даний факт також підтверджується Висновком про проведення дослідження та порівняльного аналізу ремонтних робіт, колісного транспортного засобу № 06/11/15, складеним 12.11.15р. оцінювачем автотранспортних засобів ОСОБА_5
Позивач вважає, що звернення до відповідача з приводу гарантійного строку є правом позивача, а не обов'язком, тому за виправленням недоліків неякісного ремонту до відповідача позивач не звертався у зв'язку із робочою завантаженістю підприємства та наявністю великої кількості заявок на перевезення від контрагентів.
Посилаючись на ст.ст. 22, 1166, 1209 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України позивач зазначає про те, що внаслідок здійснення відповідачем неякісного ремонту транспортного засобу позивача спричинено майнову шкоду і останній вимушений був нести збитки - витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), що складають 67055,00 грн., з них.:
1. 6 593,00 грн. - вартість неякісного ремонту, виконаного відповідачем, що підлягає поверненню;
2. 19 462,00 грн. - вартість ремонту, здійсненого ДП ЛК “Ексім-Юніверс”, який довелось оплатити після поламки для приведення транспортного засобу в робочий стан;
3. 40 000 грн. - сума штрафу, сплаченого на користь ТОВ “Вітрос” за порушення строку поставки внаслідок поламки транспортного засобу після неякісного ремонту, здійсненого відповідачем;
4. 1 000,00 грн. - вартість експертного висновку.
Відповідач вважає, що позовна заява позивача є безпідставною та такою, що не підтверджується належними доказами, оскільки:
По-перше, факт надання неякісних послуг з боку відповідача, не було доведено належними та достатніми доказами.
По-друге, відповідачем за ОСОБА_3 було надано послуги по ремонту причепу ТROUILLET SТ 3330 д.н. НОМЕР_1 (1998 р.в.) на суму 6 593,00 грн. Вказаний транспортний засіб було повернуто позивачу 23.05.15р. після здійснення ремонту. Після повернення транспортного засобу, позивачем було здійснено оплату за виконані роботи у сумі 6 593,00 грн. Від підписання акту про виконані послуги позивач відмовився, причини відмови не пояснив. Таким чином, позивач почав користуватись відремонтованим транспортним засобом 23.05.15р.
Відповідач зауважує, що механіком позивача лише 27.05.15р. було оглянуто відремонтований транспортний засіб та виявлено недоліки в його роботі. При цьому відповідача не було поставлено до відома з вимогою про усунення вказаних недоліків, як того вимагають умови укладеного між сторонами ОСОБА_3.
Крім того, не зважаючи на виявлені позивачем недоліки, які на його думку виникли після здійснення ремонту відповідачем, позивач погодив заявку не перевезення № 27/5 від 27.05.15р. від ТОВ “Вітрос” за договором № 01-01/2015 від 01.01.15р., завідомо знаючи про те, що вказане перевезення буде неможливим. Тобто, позивач вказаними діями самостійно наніс собі матеріальні збитки, оскільки договором № 01-01/2-15р. не передбачено відповідальність позивача за не підписання заявки на перевезення товару через несправність транспортного засобу. А отже, вини відповідача у завданні збитків не має.
По-третє, відповідач звертає увагу суду на той факт, що п. 4.7. ОСОБА_3 передбачено гарантійне обслуговування, яке обчислюється з дня підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.
Позивач безпідставно відмовився від підписання акту виконаних робіт № 00000000393 від 26.05.15р. у зв'язку з чим втратив право на гарантійний ремонт. Тому пред'являти претензії щодо неякісного ремонту позивач мав право тільки після підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.
Крім того, п. 2.7. ОСОБА_3 передбачено, що у випадку мотивованої відмови позивача від прийняття виконаних відповідачем робіт, сторони складають ОСОБА_3 з переліком необхідних доробок, строків їх виконання.
Позивач, починаючи з 23.05.15р., жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про усунення недоліків, які як він вважає, виникли після ремонту відповідачем транспортного засобу.
Отже, відповідач вважає, що роботи по ремонту транспортного засобу були здійсненні належним чином.
Крім того, як вказує відповідач, не відповідає дійсності й твердження позивача, що відремонтований транспортний засіб зламався на третій день, оскільки позивачем у позові вказується, що ремонт відповідачем проводився з 21.05.15р. по 23.05.15р. Тобто, в експлуатації транспортний засіб знаходився з 23.05.15р., а не з 25.05.15р., як вказується позивачем, і при неправильній його експлуатації він міг зламатись як через три дні так і через п'ять днів після його ремонту.
Відповідач зауважує, що позивач не вказує, під якими роботами експлуатувався спірний транспортний засіб до моменту завантаження на ТОВ “Вітрос” 27.05.15р.
По-четверте, звіт про проведення дослідження № 06/11/15 від 12.11.15р. проведений оцінювачем ОСОБА_5, не є доказом того, що ремонт відповідачем був здійсненний неякісно, оскільки з даного звіту слідує, що він проводився виключно на підставі документів, без огляду самого транспортного засобу і вказувати про неякісне проведення ремонту відповідачем, оцінювач ОСОБА_6 не мав права. Крім того, з даного звіту не зрозуміло яким чином, наприклад. “Втулка гальмівної колодки” могла спричинити несправність “гальмівного валу”. Не вказано можливі причини при яких могла виникнути вказана несправність, не досліджено який вантаж перевозився транспортним засобом, його вага. Вказані обставини, які не були досліджені у звіті № 06/11/15 від 12.11.15р. є важливими, оскільки без їх дослідження не можливо встановити факт неякісного ремонту саме відповідачем.
Таким чином, відповідач вважає, що наведеними матеріалами позовної заяви позивачем не було доведено, що дії відповідача є неправомірними, не визначено в чому саме вина відповідача, не вказано в чому полягає безпосередній причинний зв'язок між ремонтом, який проводив відповідач та матеріальними збитками, про які вказує позивач.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнова шкода (збитки) - це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Саме грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.
Відповідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наведено також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, у відповідності з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови ОСОБА_3 та обставини справи, господарський суд вважає, що позивачем не доведено як факт понесення збитків, так i причинно-слідчий зв'язок між діями відповідача та понесеними, в зв'язку з цим, позивачем збитками, оскільки:
По-перше, позивач не надав суду жодного обґрунтованого пояснення з приводу того, чому відремонтований транспортний засіб був прийнятий від відповідача без належного огляду зі сторони позивача.
По-друге, позивач не надав суду передбачений п. 2.8. ОСОБА_3 з переліком необхідних доробок, строків їх виконання.
Господарський суд вважає, що позивач повинен був на виконання умов п. 2.8. ОСОБА_3 скласти зазначений ОСОБА_3 з обов'язковим викликом представника відповідача для його складання.
По-третє, як зазначено у п. 4.4. ОСОБА_3, у разі проведення ремонту або технічного обслуговування техніки, що не відповідають якості, стандартам та ТУ заводу-виробника, та підтверджені експертизою проведеною Торгово-промисловою палатою, відповідач зобов'язаний усунути недоліки неякісного ремонту у терміни письмово погоджені сторонами та сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості проведеного ремонту неналежної якості.
Господарський суд звертає увагу на той факт, що враховуючи умови п. 4.4. ОСОБА_3 позивач не звертався до Торгово-промислової палати для проведення необхідної експертизи. Таким чином, позивач не надав суду належні та допустимі докази того, що саме відповідачем роботи по ремонту транспортного засобу були виконані неякісно.
Крім того, господарський суд вважає, що наданий звіт про проведення дослідження № 06/11/15 від 12.11.15р. не є належним та допустимим доказом того, що роботи виконані відповідачем по ремонту транспортного засобу проведені неякісно, оскільки:
- вказаний звіт зроблений майже через 6 місяців після проведення ремонтних робіт;
- звіт зроблений на підставі документів, без огляду самого транспортного засобу (дані твердження у судовому засіданні підтвердив повноважний представник позивача) та з'ясування всіх обставин несправності (не досліджено який вантаж перевозився транспортним засобом, його вага та інше);
- вказаний звіт не передбачений умовами ОСОБА_3.
По-четверте, господарський суд вважає, що твердження позивача про те, що звернення до відповідача з приводу виправлення недоліків неякісного ремонту є правом позивача, а не обов'язком є хибним, оскільки умовами укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 чітко передбачені дії обох сторін щодо виявлення та усунення недоліків.
По-п'яте, суд звертає увагу на той факт, що:
- позивач з урахуванням начебто виявлених механіком недоліків (без належного повідомлення відповідача про їх наявність), направив транспортний засіб під завантаження, тобто позивач свідомо почав експлуатувати транспортний засіб з виявленими недоліками;
- транспортний засіб був заблокований ТОВ "Вітрос" та знаходився на його території майже 2 місяці;
- ОСОБА_3 дефектовки транспортного засобу від 22.07.15р. та звіт про проведення дослідження №06/11/15 від 12.11.15р. були зроблені після того, як транспортний засіб знаходився без належного нагляду позивача на протязі тривалого часу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених ОСОБА_3, та спричинення у зв'язку з цим збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.02.16р.
Суддя ОСОБА_7