Справа № 344/15252/14-ц
Провадження № 2/344/927/16
04 лютого 2016 р. м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Прокопів С.Р.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача та представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ “Уксиббанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в позові вказано, що 16/07/2008 року позивач та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику в сумі 27000 доларів США під 15% річних до 14/07/2023 р. з погашеннями на підставі визначеного сторонами графіку. На забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_2 укладено договори поруки. Відповідачі належним чином не виконали зобов'язання, допустили прострочення платежів, позивач надіслав їм вимогу про дострокове виконання зобов'язання та просив стягнути заборгованість в примусовому порядку в сумі 16661,05 доларів США, 3696. 58 гривень пені.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, що в ньому зазначені та надала пояснення про те, що позивач отримав позику в доларах США і зобов'язаний повернути її у відповідній валюті.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила позов та надала пояснення про те, що відповідачем сплачено на користь позивача більше 200000 грн., що на її думку йому повинно бути достатньо, відповідачі не могли передбачити макроекономічні показники і ситуацію в державі, банки платять за ліцензії та отримують рефінансування від НБУ, тому на думку відповідачки їм цього повинно бути достатньо, відповідач звертався із заявами про реструктуризацію кредиту, але позивач відмовив йому в цьому, у відповідача 3 дітей, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідачка була учасником ДТП.
Судом встановлено наступні обставини.
16/07/2008 р. позивач та ОСОБА_3 уклали договір позики відповідно до умов якого відповідачу було надано позику в сумі 27000 доларів США під 15% річних до 14/07/2023 р. з погашеннями на підставі визначеного сторонами графіку.
В додатку №1 до вказаного договору встановлено графік погашення платежів.
Відповідно до виписки із медичної картки №2004017 ОСОБА_2 з 25/09/2014 р. по 29/09/2014 р. отримала медичну допомогу. В судовому засіданні відповідачка просила врахувати дану обставину як правову підставу для відмови в позові.
Відповідно до свідоцтва про народження № 141855 ОСОБА_3 та ОСОБА_4Б зареєстровані батьками ОСОБА_6
Відповідно до свідоцтва про народження № 162047 ОСОБА_3 та ОСОБА_4Б зареєстровані батьками ОСОБА_7
Відповідно до свідоцтва про народження № 227940 ОСОБА_3 та ОСОБА_4Б зареєстровані батьками ОСОБА_7
Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позичальник не надав суду жодного доказу або обґрунтованого розрахунку на спростування позову.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту позову відповідач з серпня 2012 року не здійснює платежі на виконання своїх зобов'язань.
16/07/2008 р. позивач та ОСОБА_4 уклали договір поруки, відповідно до якого відповідачка зобов'язалась здійснити виконання зобов'язання за зазначеним договором позики у разі прострочення позичальника.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки у випадку не виконання боржником своїх зобов'язань кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які останній повинен виконати протягом 10 днів від дати направлення такого повідомлення рекомендованим листом.
16/07/2008 р. позивач та ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до якого відповідачка зобов'язалась здійснити виконання зобов'язання за зазначеним договором позики у разі прострочення позичальника.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки у випадку не виконання боржником своїх зобов'язань кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які останній повинен виконати протягом 10 днів від дати направлення такого повідомлення рекомендованим листом.
11/08/2014 р. позивач надіслав вимогу щодо дострокового виконання зобов'язань ОСОБА_3 на 32 день після отримання відповідної вимоги.
11/08/2014 р. позивач надіслав ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового виконання зобов'язань ОСОБА_3
11/08/2014 р. позивач надіслав ОСОБА_4 вимогу щодо дострокового виконання зобов'язань ОСОБА_3
Однак на 11/08/2014 р. мало місце прострочення боржника з серпня 2012 року.
Звернення до суду з позовом мало місце 08/10/2014 р.
Отже з моменту прострочення позичальника до моменту звернення до суду сплинуло більше ніж 2 роки.
Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Однак позивач не пред'явив до поручителів позову протягом строку, вказаного в ч. 4 ст. 559 ЦК України. При цьому надіслання вимоги після спливу строку, зазначеного в ч. 4 ст. 559 ЦК України не поновлює пропущений позивачем строк та не відновлює його права на подання позову до поручителів. Тому відмова в позові в частині стягнення грошових коштів з поручителів є правовим наслідком невиконання позивачем свого обов'язку щодо пред'явлення позову на реалізацію відповідного права в строк, що визначений законом та є преклюзивним строком щодо спірного права.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” суд повинен вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, незалежно від того вірно чи помилково позивач просить застосувати ту чи іншу правову норму.
При цьому відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).
В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Таким чином позивач не вправі просити суд про стягнення з поручителів грошових коштів на виконання зобов'язання за спірним договором позики, оскільки ним пропущено преклюзивний строк на пред'явлення позову до поручителів, а доказу надіслання вимоги до поручителів про дострокове і повне виконання зобов'язання позивач суду не надав.
Так само, відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України саме позивач та його представник зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
позов задовольнити частково;
стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (Єдрпоу 0987750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11371980000 від 16/07/2008 р. в сумі 16661.05 доларів США, 3696.58 гривень пені, 2284 гривень судового збору;
в іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя С.О. Бородовський