Справа № 342/1294/15-ц
Провадження № 2/342/68/2016
18 лютого 2016 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Ничик Г.І.,
секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,
з участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей Городенківської РДА)
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся в суд з позовом про визначення місця проживання його дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, біля нього. В позові зазначив, що з відповідачкою перебував у шлюбі з листопада 2005 року. Від даного шлюбу народилося дві дочки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рішенням суду від 20 листопада 2012 року шлюбу розірвано, дітей залишено проживати біля матері - відповідачки по даному позові. Після розірвання шлюбу відповідачка поїхала на заробітки в Іспанію. На той момент позивач перебував на заробітках у Польщі. Відповідачка віддала дітей до своєї родички, тітки - ОСОБА_8, яка проживає по АДРЕСА_2, де діти жили декілька місяців. Приїхавши з Польщі, позивач забирав дітей на вихідні, а потім вирішив їх забрати до себе на постійне проживання. Протягом 2014 року діти були з позивачем. Літом 2014 р., коли він їхав на заробітки в Польщу, щоб забезпечити дітей всім необхідним, на час літніх канікул дітей залишив у своєї матері - ОСОБА_9 в АДРЕСА_3. Після літніх канікул, у вересні 2014 року, батько відповідачки - ОСОБА_10 забрав дітей, і вони проживали разом з дідом декілька місяців у його співмешканки - ОСОБА_11 в АДРЕСА_4. Позивач намагався забрати дітей до себе, але їх не давали. Старша дочка йому жалілась, що дід її б'є. Тому позивач звернувся в службу в справах дітей, щоб повернути дітей. ОСОБА_6 прийшла жити до нього, а в листопаді 2015 р. він забрав до себе і дочку ОСОБА_7, з того часу діти живуть разом з ним. Комісією з питань захисту прав дитини Городенківської районної державної прийнято рішення № 96 від 13.11.2015 року, згідно з яким вирішено визначити місце проживання дітей з ним, оскільки їх мати уже три роки перебуває на заробітках за кордоном. Враховуючи інтереси дітей, які навчаються в Городенківській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, позивач з співмешканкою винаймають квартиру в АДРЕСА_1, де діти мають власну кімнату і все необхідне для проживання та навчання. Позивач знайшов собі роботу в м. Городенка, працює охоронцем в супермаркеті п/п ОСОБА_25. Також в позові зазначив, що в 2007 році було придбане нежитлове приміщення в с. Якубівка, розміром 132 кв. метри, яке переробляє у житловий будинок, а поки що проживає в цій квартирі. Згідно рішення суду місце проживання дітей визначено з матір'ю. Остання постійно твердить про те, що забере дітей, коли приїде. Її родичі також намагаються забрати дітей до себе. В той час, коли діти перебували у родичів відповідачки, позивач все одно піклувався про них, забирав на вихідні, купляв все необхідне та звертався по допомогу у Службу в справах дітей з проханням допомогти зібрати всі необхідні документи для визначення місця проживання дітей з ним. Покликаючись на ст.ст. 19,150, 161 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Суду пояснив, що з відповідачкою жили в АДРЕСА_3. Після розірвання шлюбу, взимку 2012 р. відповідачка, залишивши дітей у своєї родички ОСОБА_8, поїхала в Іспанію, казала що їде в гості до своєї сестри. Потім за вказівкою матері діти перейшли жити до ОСОБА_11, де живе батько відповідачки ОСОБА_10. В той час старша дочка навчалась в 1-му класі. На момент, коли відповідачка виїздила в Іспанію, позивач був на роботі в Польщі. Повернувшись весною 2013 р., намагався повернути дітей, говорив по телефону з відповідачкою, щоб забрати дітей від родичів відповідачки, також звертався в службу в справах дітей. Станом на 1 вересня 2015 р., діти жили в діда ОСОБА_10, батька відповідачки. Дочка ОСОБА_6 навчається в 4-му класі, дочка ОСОБА_7 навчається в 1-му класі. З початку листопада 2015 р. діти проживають разом з ним. Він турбується про них, дбає про навчання, харчування, матеріальне забезпечення, відвідує батьківські збори. Крім нього, навчанням його дітей, їх успіхами в школі, цікавиться його сестра ОСОБА_26. Після того, як була подана позовна заява до суду, він одружився з ОСОБА_17, продовжують спільно проживати в квартирі, яку винаймає дружина в АДРЕСА_1. Діти називають його дружину «тьотя ОСОБА_17», вона добре ставиться до дітей. Тимчасово, протягом останніх днів, старша дочка ОСОБА_6 проживає у матері позивача ОСОБА_9 в с. Якубівка. Позивач не забороняє дітям спілкуватись з родичами колишньої дружини. За проханням брата відповідачки він дозволяв дітям залишитись у нього на вихідні дні, там вони мали можливість поспілкуватись з мамою по скайпу. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідачки, коли розпочався розгляд справи по суті, - позов не визнав. Суду пояснив, що позивач матеріально не може забезпечити дітей, так як він не працює. Виїзд відповідачки за кордон на роботу був вимушений, оскільки батько не сплачував аліментів на дітей, і в даний час заборгованість складає більше 15000 грн. Для догляду за дітьми відповідачка висилала гроші своєму бувшому чоловікові ОСОБА_1 та своїм родичам, в яких на проживанні і вихованні перебували діти. Акти обстеження побутових умов, що складені головними спеціалістами ССД написані зі слів ОСОБА_1 і ніким неперевірені. Позивач без реєстрації проживає у своєї співмешканки, яка неодноразово виганяла його з квартири разом з дітьми. Представник вважає, що не можна погодитися з рішенням комісії з питань захисту прав дитини, яким практично скасовано рішення суду від 20 листопада 2012р., так як такими повноваженнями комісія не наділена, і не мала ніякого права і законних підстав вирішувати таке питання. Виступаючи в судових дебатах, представник зазначив, що позов слід задовольнити частково, залишити дітей проживати з позивачем до моменту повернення відповідачки з-за кордону.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей Городенківської РДА, - підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання його малолітніх дітей з ним, оскільки таке рішення буде відповідати інтересам дітей, мати яких тривалий час перебуває за кордоном. Ствердили, що питання про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Городенківської районної державної адміністрації 13.11.2015 р., де було заслухано обох дітей з метою правильного вирішення питання щодо визначення їх місця проживання.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_22, дослідивши та оцінивши докази в справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ч.3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, згідно вимог закону, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Конвенція про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), виходячи з рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Отже, вищезазначені норми Декларації та Конвенції вказують та наявність виключних обставин для розлучення малолітньої дитини з матір'ю у разі коли батьки проживають окремо.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 перебували в шлюбі, який був зареєстрований 27.06.2005 р. Від шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Свідоцтвами про народження дітей, виданими Рашківською сільською радою, стверджено, що їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5, свідоцтва, відповідно - серії НОМЕР_1 видане 05.12.2005 р., серії НОМЕР_2 видане 17.09.2009 р. (а.с.4,5). Рішенням Городенківського районного суду шлюб між сторонами розірвано. За рішенням суду неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено проживати з матір'ю - ОСОБА_5 (а.с 6).
З показань свідка ОСОБА_19 судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 є дочкою її рідного брата ОСОБА_10, мати відповідачки померла. В зв'язку з тим, що ОСОБА_5 виїжджала в Іспанію на роботу, то 13.03.2013 р. вона зробила довіреність терміном на три роки, згідно з якою доручала її дочці ОСОБА_24 представляти інтереси своїх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7. З того часу діти почали проживати в сім'ї ОСОБА_19 в м. Городенка, батько бачився з дітьми коли бажав. ОСОБА_5 передавала кошти для своїх дітей, речі. Через рік батько забрав своїх дітей та їх речі спочатку в м. Городенку, де проживав, а потім в с. Якубівку, де живе його мама. Їй також відомо, що ОСОБА_5 проживає в м. Малага. Перебуваючи в Іспанії, вона в м. Мадрід видала довіреність, за якою доручала своєму батькові ОСОБА_10 здійснювати догляд за своїми дітьми.
Свідок ОСОБА_10 суду ствердив, що в березні буде три роки, як його дочка ОСОБА_5 виїхала в Іспанію. Спочатку її діти жили в сім'ї ОСОБА_19, потім трохи в тата, а з 15.07.2014 р. і до осені 2015 р. жили разом з ним та його дружиною ОСОБА_11 в АДРЕСА_4. ОСОБА_5 дбала про дітей, передавала для них одяг. Позивач замість того, щоб бачитись з дітьми по дві години, забирав дітей до себе щотижня на два дні, і за той час «зазомбував» їх так, що діти захотіли залишитись з батьком. Свідок вважає, що батько хоче забрати дітей тільки для того, щоб не платити на них аліменти.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що 19 червня 2014 р., коли ОСОБА_6 брала в церкві причастя, діти жили в Городенці з татом. 21.06.2014 р. коли вона з чоловіком були в с. Якубівка, то діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вже жили в татової мами в с. Якубівка. З 15 липня 2014 р. діти проживали разом з нею та дідом ОСОБА_10 в АДРЕСА_4. Чоловік має довіреність, по якій його дочка ОСОБА_5 довірила йому виховання своїх дітей. Разом з чоловіком вони турбувалась про онуків: ОСОБА_6 навчалась в школі, ОСОБА_7 відвідувала дитячий садок. З 1 вересня 2015 р. ОСОБА_7 пішла в 1-й клас. Мама присилала дітям одяг. Тато тоді не турбувався про дітей, і тільки тепер тато почав цікавитись дітьми, купив ОСОБА_6 куртку і джинси. З Іспанії приїздила сестра ОСОБА_5, вона також купила дітям куртки, чобітки.
Свідки: ОСОБА_20, родичка відповідачки, та ОСОБА_18, бабуся відповідачки, суду пояснили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в даний час живуть з своїм батьком, а спочатку, коли їх мати поїхала за кордон, вони жили в дідової сестри, потім в діда.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21, класний керівник 4-го «В» класу, Городенківської ЗОШ № 1, де навчається ОСОБА_6, пояснила, що в перший клас дівчинку приводила мама. Коли в кінці 1-го класу мама поїхала за кордон, вона говорила, що залишає дочку на ОСОБА_8, яка жила в районі цукрозаводу м. Городенка. Після закінчення 2-го класу ОСОБА_6 жила в діда ОСОБА_10, останнім часом вона жила з татом. Декілька днів тому зі слів ОСОБА_6 їй стало відомо, що вона після уроків їхала в с. Якубівка, де живе бабуся, татова мама. Дівчинка завжди акуратна, доглянута.
Свідок ОСОБА_22, класний керівник 1-го класу, Городенківської ЗОШ № 1, де навчається ОСОБА_7, пояснила, що за час навчання дівчинки в школі, мами ОСОБА_7 вона не бачила жодного разу. Дитину водили в школу дідусь, бабуся, тато. Дитина спокійна, доглянута, охайна. З кінця жовтня 2015 р. і по даний час її водить до школи тато.
Ст. 12 Конвенції про права дитини, ст.171 СК України передбачено забезпечити дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. А тому в судовому засіданні, з дотриманням вимог ст. 182 ЦПК України, допитана старша дочка сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дитина суду пояснила, що в даний час вона проживає в с. Якубівка в баби, батькової матері, а перед тим жила з сестрою, татом, тьотею ОСОБА_17 та її сином в м. Городенка. Мама поїхала за кордон, коли вона ходила в 1-й клас. З мамою спілкується по телефону, по скайпу, мама передає їй речі, які там купляє. Також їй купує одяг тато. Умови проживання і в тата, і в баби в селі Якубівка їй подобаються. Дитина бажає жити разом з татом.
Судом встановлено, що на час розгляду справи мати дітей не проживає разом з ними, з березня 2013 р. вона проживає в м. Малага в Іспанії, хоча згідно рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, дітей залишено проживати з нею. Фактично діти живуть з батьком, позивачем по справі. Мати цікавиться життям дітей, спілкується з ними по телефону, приймає участь в матеріальному забезпеченні дітей. Про те, що протягом травня 2013 р. - жовтня 2015 р. ОСОБА_5 з Іспанії направляла грошові перекази на ім'я ОСОБА_24, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 свідчать надані представником відповідачки квитанції (а.с. 35-63).
Обстеженням умов проживання позивача, проведеним 12.11.2015 р. комісією, до якої входили спеціалісти Служби в справах дітей Городенківської РДА було з'ясовано, що матеріально-побутові умови проживання сім"ї добрі, квартира за адресою - АДРЕСА_1, де фактично (без реєстрації) проживає позивач з дружиною та дітьми, обладнана всім необхідним для повноцінного виховання та проживання дітей (а.с. 7).
Орган опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації у своєму висновку від 29.12.2015 р. № 01-29/950 вважає за доцільне залишити проживати малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля батька ОСОБА_1, який піклується про дітей, приділяє увагу їх всебічному розвитку та вихованню (а.с. 71). Висновкок є достатньо обґрунтованим, базується на ретельному з'ясуванні обставин справи.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.19 СК України - при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. Відповідно до п.74 згаданого порядку - «під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи».
Наведеним спростовується посилання представника відповідачки на те, що служба в справах дітей не наділена повноваженнями щодо вирішення питання визначення місця проживання малолітніх дітей.
Виходячи з інтересів дітей, судом береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, а також та обставина, що має істотне значення, - відсутність матері з березня 2013 р. до часу розгляду даної справи, на території України, що, відповідно, унеможливлює її проживання з малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7, здійснення їх виховання та догляду. Батько дітей, позивач ОСОБА_1, здійснює догляд за дітьми, він не зловживає спиртними напоями, його поведінка не є такою, яка б могла зашкодити здоров'ю та розвитку його дітей. За таких обставин, суд вважає, що слід визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля батька - ОСОБА_1, уродженця с. Якубівка Городенківського району Івано-Франківської області, який на час розгляду справи фактично проживає в АДРЕСА_1. Підстав для часткового задоволення позову, як зазначив представник відповідачки, залишення дітей проживати з позивачем до моменту повернення відповідачки з-за кордону, суд не вбачає, оскільки момент повернення відповідачки з-за кордону чітко не визначений, і суд не може вирішувати питання щодо обставин, які ще не настали.
На підставі ст.ст. 3, 18, 19, 141, 150, 151, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 21.02.1990 року, ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866, керуючись ст. ст. 10, 11,60,61, 209, 212-215,218, 292,294 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, біля батька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Якубівка Городенківського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі , але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ничик Г.І.