Єдиний унікальний номер 341/228/16-ц
Номер провадження 2/341/234/16
19 лютого 2016 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Максимчина Ю.Д.
секретаря Ворох З.Д.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Галицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та утримання дружини -
ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернулася до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2: аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та 500 гривень на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 квітня 2015 року Позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 про, що в книзі реєстрації шлюбів Виконавчого комітету Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області зроблено актовий запис № 2. В шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Як зазначила ОСОБА_1 в позовній заяві, що Відповідач в останній час перестав приймати участь в утриманні сина.
В судове засідання позивачка з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав повністю.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, встановлено наступне.
Згідно з копії Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 2015 року, який зареєстрований у Виконавчому комітеті Озерянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 2.
За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 01 грудня 2015 року).
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Частиною 2 ст. 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України). Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день син перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дітей, жодної участі у його утриманні не приймає.
Доказів, які б спростовували зазначені Позивачем обставини, Відповідачем не надано, а судом таких доказів не встановлено.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 ст. 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, визначених ст. 184 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».
Згідно ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. в розмірі 1/3 частини його місячного доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною вісімнадцяти років, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дитини, а також відповідає обов'язку батька на утримання дітей та 500 (п'ятсот) грн. щомісячно до на утримання матері - ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку.
При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з Позивачем. Також враховано, що Відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання сина. Доказів, які б спростовували вищевказане, Відповідачем подано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Також Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1313 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1637 гривень.
Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини його місячного доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною вісімнадцяти років.
Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, суд вважає, що на користь та утримання ОСОБА_1 слід стягувати з Відповідача аліменти в сумі по 500,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 03 лютого 2016 року (з часу звернення з позовом до суду).
На підставі ст. 80,182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212- 215, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та утримання дружини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини його місячного доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною вісімнадцяти років.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнення розпочати з 03 лютого 2016 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 551 гривень 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:Ю. Д. Максимчин