Справа № 206/855/16-к
Провадження № 1-в/206/264/16
"19" лютого 2016 р. м.Дніпропетровськ
Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника-адвоката ОСОБА_4
лікаря психіатра ОСОБА_5
хворого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську письмову заяву Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної Ради відносно
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах відділення із посиленим наглядом на примусові заходи медичного характеру в умовах відділення із звичайним наглядом, -
12.02.2016 року Комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної Ради звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із письмовою заявою про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах перебування у відділенні із посиленим наглядом на перебування у відділенні із звичайним наглядом відносно ОСОБА_6 .
У судовому засіданні представник заявника лікар-психіатр підтримав письмову заяву та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення письмової заяви, зазначивши що ОСОБА_6 вчинив відповідно до ст.12 КК України тяжкий злочин, який мав резонансний характер. У 2014 році судово-психіатрична експертна комісія зробила висновок що ОСОБА_6 стражає хронічними психічними захворюванням у виді шизофренії параноїдної форми.
ОСОБА_6 також просив змінити примусові заходи медичного характеру відносно нього, зазначивши, що його стан покращився та він має соціальні зв'язки із батьками, а також він повністю усвідомлює вчинений ним злочин.
Захисник-адвокат вважав за необхідне письмову заяву задовольнити, та зазначив, що доводи прокурора є необґрунтованими.
Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за письмовою заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Згідно вимог ст. 514 КПК України, продовження зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст.95 КК України ( 2341-14 ) введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів. Судам слід розглядати такі справи в порядку, передбаченому статтями 419, 422, 424 КПК України ( 1003-05 ). При цьому необхідно мати на увазі, що продовжувати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст. 95 КК України, ст. 19 Закону N 1489-III «Про психіатричну допомогу» зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи, чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.
Як встановлено у судовому засіданні, ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровької області від 07.08.2014 року до ОСОБА_6 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної Ради відділення із посиленим наглядом.
Як вбачається із вищевказаної ухвали, 11.05.2014 року в першій половині дня ОСОБА_6 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 знаходився за місцем свого проживання - в приміщенні орендованої ними квартири. ОСОБА_6 через мережу Інтернет, а також за допомогою власноручно написаної заяви, переданої своєму сусіду , звернувся до державної влади з завідомо нездійсненими вимогами, щодо передачі його та будинку за місцем проживання під юрисдикцію Російської Федерації, погрожуючи каліченням захопленої у заручники своєї співмешканки ОСОБА_7 шляхом травматичної ампутації її пальців рук, та зажадав від органів державної влади виконання поставлених ним вимог, як умови звільнення ОСОБА_7 . Після того, як співробітники міліції за викликом прибули до будинку де знаходився ОСОБА_6 близько о 16.00 годин 11.05.2014 року забарикадувався в приміщенні квартири та знаходячись в кухні зазначеного житла, лезом побутового ножа відрубав потерпілій ОСОБА_7 нігтьовий фаланг лівого мізинця. Одразу ж після цього, ОСОБА_6 продовжуючи здійснювати протиправне діяння, з метою переконання правоохоронних органів у дійсності своїх намірів, поклав ампутовану ним у ОСОБА_7 фалангу мізинця в банку з сіллю та через вікно викинув на подвір'я зазначеного будинку.
Суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_6 яке виразилося у триманні особи, як заручника з метою спонукання державної установи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, кваліфікуються за ч.1 ст.147 КК України.
Суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, скоєне ним було у стані наркотичного сп'яніння.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №157 від 24.07.2014 року ОСОБА_6 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії параноїдної форми.
ОСОБА_6 знаходиться на примусовому лікуванні менше ніж 2 роки.
В акті комісії лікарів № 35 від 03.02.2016 року не зазначено яким чином за короткий проміжок часу стан ОСОБА_6 покращився та змінився настільки, що він може перебувати в умовах відділення із звичайним наглядом.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні письмової заяви та продовжити ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру в умовах відділення із посиленим наглядом.
Керуючись ст.ст. 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 94, 95 Кримінального кодексу України, ст.ст. 372, 503,512-514 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд -
Відмовити у задоволенні письмової заяви Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної Ради відносно ОСОБА_6 , про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах відділення із посиленим наглядом на примусові заходи медичного характеру в умовах відділення із звичайним наглядом.
Продовжити ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру в умовах відділення із посиленим наглядом, строком до 6 місяців.
Ухвала може бути оскаржена в судову палату з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 7 (семи) днів.
Суддя ОСОБА_1