8 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І.,
Лященко Н.П.,
Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «Пектораль», третя особа - комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу майна (основних засобів), укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Пектораль» 12 листопада 2003 року № 83; визнано за ОСОБА_4 право власності на відповідне майно, придбане ним за указаним договором купівлі-продажу.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних в справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року залишено без змін.
22 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме частини першої статті 45, статті 47, статей 128, 328, 334 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).
На обґрунтування підстави перегляду вказаного судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2010 року, 19 і 27 березня 2014 року, 4 лютого 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 22 жовтня 2015 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновками про те, що на момент відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року право власності на об'єкти нерухомості, що були предметом оспорюваного договору, за підприємством зареєстроване не було, отже, підприємство не мало права здійснювати продаж цього нерухомого майна, а позивач відповідно не міг набути право власності на це майно.
Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:
- в ухвалах від 13 жовтня 2010 року, 19 березня 2014 року касаційний суд, направивши справи на новий розгляд, указав на необхідність визначитись із характером спірних правовідносин, перевірити обставини справи відповідно до вимог законодавства та надати їм належну правову оцінку, оскільки ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору;
- в ухвалі від 27 березня 2014 року касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про те, що сторони при укладенні договору досягли згоди щодо його істотних умов (передбачених нормами законодавства, яке діяло на момент укладення договору), покупець виконав свої обов'язки і сплатив кошти за квартиру, однак відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору, а тому наявні правові підстави для визнання цього договору дійсним та задоволення вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю; натомість відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з порушенням форми його укладення;
- в ухвалі від 4 лютого 2015 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, указав на необхідність визначитись із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а також звернув увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин був ЦК УРСР, відповідно до вимог якого слід перевіряти обставини справи та надавати їм належну правову оцінку.
Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «Пектораль», третя особа - комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Л.І. Охрімчук
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема