"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/17054/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Укрспецбуд»
на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015
у справі № 816/4564/14
за позовомПриватного акціонерного товариства «Укрспецбуд»
до третя особаКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області
провизнання протиправними дій та скасування рішення ,-
Приватне акціонерне товариство «Укрспецбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо продажу рухомого майна ПАТ «Укрспецбуд», що перебувало у податковій заставі;
- скасувати рішення заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Шуби А.М. про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі від 03.06.2014 №4/3 як незаконне;
- заборонити Кременчуцькій ОДПІ здійснення передачі автомобіля КрАЗ 256Б1, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ПАТ «Укрспецбуд», громадянину ОСОБА_5 на підставі протоколу проведення аукціону 06.11.2014 відповідно до договору купівлі-продажу від 06.11.2014;
- визнати недійсними прилюдні торги, проведені 06.11.2014 ТБ «Центральна універсальна товарна біржа» у м.Полтава за заявкою Кременчуцької ОДПІ щодо реалізації автомобіля КрАЗ 256Б1, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ПАТ «Укрспецбуд», і перебуває у податковій заставі.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- у зв'язку із наявністю у позивача податкового боргу на суму 70670,98 грн. відповідачем направлено платнику податків податкову вимогу №1355/1372 від 07.06.2011, яка отримана останнім 19.07.2011;
- 13.07.2011 відповідачем прийнято рішення №26153/10/24 про опис майна позивача у податкову заставу;
- 02.02.2012 відповідачем складено акт опису майна позивача у податкову заставу №14/24-036, у який включено транспортний засіб КрАЗ, модель 25651, рік випуску 1991, державний номер НОМЕР_2;
- постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 у справі №816/870/14, яка набрала законної сили 20.05.2014, відповідачу надано дозвіл на погашення податкового боргу позивача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, на суму 61971,37 грн.;
- заступником начальника Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення №4/3 від 03.06.2014 про погашення усієї суми податкового боргу позивача шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі;
- 06.11.2014 ТБ «Центральна універсальна товарна біржа» проведено цільовий аукціон з продажу активів ПрАТ «Укрспецбуд», на якому реалізовано транспортний засіб КрАЗ, державний номер НОМЕР_2, про що складено протокол проведення цільового аукціону;
- 06.11.2014 між Кременчуцькою ОДПІ та переможцем аукціону громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про погашення усієї суми податкового боргу №4/3 від 03.06.2014, а також вчинення дій щодо оцінки вартості автомобіля КрАЗ 256Б1, проведення цільового аукціону з продажу вказаного автомобіля та реалізації майна, що перебуває у податковій заставі.
Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на наступне.
За змістом ч.1 ст.17 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 названого Кодексу справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Однак, у випадку, коли суб'єкт, у тому числі, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Проте, при розгляді даної справи (зокрема, в частині позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 06.11.2014 ТБ «Центральна універсальна товарна біржа» у м.Полтава за заявкою Кременчуцької ОДПІ щодо реалізації автомобіля КрАЗ 256Б1, державний номер НОМЕР_1, та заборону Кременчуцькій ОДПІ здійснення передачі вказаного автомобіля громадянину ОСОБА_5 на підставі протоколу проведення аукціону 06.11.2014 відповідно до договору купівлі-продажу від 06.11.2014) суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведені положення Кодексу адміністративного судочинства України та не встановили, чи мають спірні правовідносини ознаки публічно-правового спору, чи вчинені оспорювані дії саме відповідачем та чи здійснює відповідач по відношенню до позивача владні управлінські функції в цій частині спірних правовідносин.
Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте, ці рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та рішень відповідача судами має бути встановлено, чи є вони такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин (однак, лише у разі наявності у спірних правовідносинах ознак публічно-правового характеру), чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду), та чи порушені вони саме вчиненням відповідачем оскаржуваних дій, прийняттям рішень.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецбуд» задовольнити частково.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний