15 лютого 2016 року м. Київ К/800/10364/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012
у справі №2а-6372/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрпромхім»
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення, наказу та визнання дій неправомірними,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000312310 від 14.03.2012 про збільшення ТОВ «Компанія Укрпромхім» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000312310 від 14.03.2012 про збільшення ТОВ «Компанія Укрпромхім» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 залишено без змін.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ» за період 01.07.2011-31.08.2011, ТОВ ФІРМА «ЛІОН», за період з 01.03.11 по 31.03.2011, ПП «САПСАН» за період з 01.02.2011-31.03.2011, ПП «ОВД-ТРЕЙД» за період з 01.05.2011-30.06.2011, ПП «ХАРМАРТ» за період з 01.07.2011-31.07.2011, ПП «ЄВРОБУД-ГРАНТ» за період 01.01.2011-28.02.2011, за результатами якої складено акт № 340/23-104/31643113 від 27.02.2012.
За висновками акта перевірки позивачем порушено: ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, ст. 134, 135, 138 ПК України; п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме завищення податкових зобов'язань за період, що перевріявся, в розмірі 30858,31 грн. по продажу товарів покупцям, наведеним в акті перевірки; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту за період, що перевірявся, з придбання товару (робіт, послуг) в розмірі 21029,24 грн. ; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (робіт, послуг) в розмірі 64867,89 грн., в наслідок чого занижено розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 64867,89 грн., в т. ч. у січні 2011 року у сумі 3823,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 11335,00 грн., у березні 2011 року у сумі 17732,83 грн., у липні 2011 року у сумі 12400,00 грн., у серпні 2011 року у сумі 19577,06 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312310 від 14.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 64867,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7997,30 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції
З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовував свої висновки тим, що позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини із наступними контрагентами: ПП «ЄВРОБУД-ГРАНТ», ПП «ХАРМАРТ», ТОВ ФІРМА «ЛІОН», ТОВ «ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ», ПП «ОВД-ТРЕЙД», ПП «САПСАН», реальність яких документально підтверджено.
Так, між позивачем та ПП «ЄВРОБУД-ГРАНТ» укладено договір надання послуг (виконання робіт по завантаженню та розвантаженню хімічної продукції, сушці, фасуванню, маркуванню, фільтруванню, збільшенню складу основної речовини реактивів і їх хімічних сполук) №050111 від 05.01.2011.
Факт виконання вищезазначених договірних відносин підтверджується копіями додаткової угоди, акту до договору, актів приймання-передачі.
Між позивачем та ПП «ХАРМАРТ» укладено договір поставки № 0407/1 від 04.07.2011, відповідно до якого останнім відвантажено на адресу позивача товар (контейнер МКРПП-1,0/92*45/125).
Факт виконання вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку та видаткової накладної.
Між позивачем та ТОВ ФІРМА «ЛІОН» укладено договір № 0103Т1 від 01.03.2011, відповідно до умов якого ТОВ ФІРМА «ЛІОН» було відвантажено на адресу позивача товар (катионит).
Факт виконання вищезазначених договірних відносин підтверджується наявною копією видаткової накладної.
Також, ТОВ ФІРМА «ЛІОН» на підставі договору № 01033У1 від 01.03.2011 були надані позивачу послуги по фасуванню, маркуванню та розливу активних рідин хімічної продукції, про що свідчать наявна в матеріалах справи копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг).
Між позивачем та ТОВ «ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ» укладено договір №153 від 28.03.2011 по наданню послуг по фасуванню, маркуванню, завантаженню та розливу активних рідин хімічної продукції.
Факт виконання вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткової угоди, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), заявок.
Також, ТОВ «ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ» на підставі договору поставки №311 від 12.07.2011 відвантажено на адресу позивача товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.
Між позивачем та ПП «ОВД-ТРЕЙД» укладено договір поставки № 5810 від 10.05.2011.
Факт виконання вищезазначених зобов?язань підтверджується наявними копіями видаткових накладних.
Між позивачем та ПП «САПСАН» укладено договір № 01-02/1 від 01.02.2011 з приводу надання послуг по фасуванню, маркуванню, завантаженню та розливу активних рідин хімічної продукції.
Факт виконання договору підтверджується наявними актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Також, ПП «САПСАН» на підставі договору № 01-02/3 від 01.02.2011 на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМХІМ» поставлено товар, про що свідчать наявні видаткові накладні.
Згідно договору підряду № 11-05/1 від 11.05.2010 ПП «САПСАН» надані послуги по будівельним роботам нежилого приміщення.
Факт виконання вищезазначених робіт підтверджується наявними копіями ліцензії, акту приймання виконаних робіт, розрахунків, кошторису.
Розрахунки за вищезазначеною господарською операцією були проведені в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Копії зазначених документів, які є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявні в матеріалах справи та були оцінені судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст.86 КАС України.
Судом досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.
Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, при наданні транспортно-експедиційних послуг складаються акти виконаних робіт.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун