18 лютого 2016 року м.Київ К/800/36846/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня
2015 року
у справі №808/5319/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Норма»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Норма» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 04 серпня 2014 р. № Ю-329-25/10 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року в задоволені позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що оскаржувана вимога відповідача є правомірною, а позовні вимоги позивача - безпідставними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Норма» задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04 серпня 2014 року № Ю-329-25/10.
При скасуванні рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав на те, що вимогу від 04 серпня 2014 року №Ю-329-25/10 прийнято відповідачем з порушенням встановленого Інструкцією №455 від 09 вересня 2013 року порядку, що є підставою для її скасування.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - залишити в силі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Норма» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №808/5319/14 - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 лютого 2014 року позивачем подано до податкового органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів №1403681540, яким самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 1160,55грн.
18 квітня 2014 року ТОВ «Юридична компанія «Норма» подано до ДПІ звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів №1405678917, яким самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 1160,55грн.
14 травня 2014 року позивачем подано до податкового органу подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів №1407030577, яким самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 1160,55грн.
Сума, визначена ТОВ «Юридична компанія «Норма» як грошове зобов'язання, ним не сплачена.
04 серпня 2014 року податковим органом стосовно позивача складено податкову вимогу №Ю-329-25/10, якою визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3481,65 грн.
Податкову вимогу ДПІ від 04 серпня 2014 року №Ю-329-25/10 було направлено позивачу 07 серпня 2014 року.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09 вересня 2013 року (Інструкція №455) (яка діяла на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 5 статті 9 Закон №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Пункт 6.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає, що заходи стягнення та впливу застосовуються до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
За правилами частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до п.6.2. Інструкції №455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.6.3. Інструкції №455).
Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (п.6.4. Інструкції №455).
Як вбачається з матеріалів справи, недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску в сумі 3481,65 грн. нарахована за лютий, квітень та травень 2015 року на підставі звітів та картки позивача.
Отже, відповідно до вимог п.6.3 Інструкції №455 прийняття вимоги зі стягнення з відповідача недоїмки зі сплати єдиного внеску за лютий, квітень та травень 2015 року було можливо упродовж перших п'яти робочих днів серпня 2015 року лише у разі, якщо б недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску зросла у липні 2015 року - позивачем не було сплачено в повному обсязі або частково єдиний внесок за червень 2015 року. Проте, відомості, що свідчать про збільшення недоїмки відповідача зі сплати єдиного внеску у липні 2015 року, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вимогу від 04 серпня 2014 року №Ю-329-25/10 прийнято відповідачем з порушенням встановленого Інструкцією №455 порядку, що є підставою для її скасування.
Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.
Судом апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку, викладеному в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі №808/5319/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді