01 лютого 2016 року м. Київ К/9991/59608/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплав»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012
у справі №2а-1870/8735/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплав»
до Державної податкової інспекції у м. Суми
про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 25.03.2009 № 0000342314/0/18636, № 0000322314/0/18635 та № 0000322314/0/18634.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
ТОВ «Техносплав» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ДПІ у м. Суми проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 17.03.2009 № 1969/2314/30560995/19. Актом перевірки зафіксовано порушення:
- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0000332314/0/18634 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1598476 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0000322314/0/18635 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 4545858 грн., в т.ч.: 3196951 грн. основного платежу та 1348907 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0000342314/0/18636 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 183449 грн., в т.ч.: 122299 грн. основного платежу та 61150 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки щодо порушення позивачем вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковим органом обґрунтовані неправомірним віднесенням позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання у ТОВ «Полтавська металургійна компанія» металобрухту в сумі 12787805,11 грн. на підставі договору від 07.04.2006.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що правочини позивача з ТОВ «Полтавська металургійна компанія» в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки укладені з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
Реальність вказаних господарських операцій поставлена відповідачем під сумнів з огляду на: відсутністю контрагента позивача - ТОВ «Полтавська металургійна компанія» за юридичною та фактичною адресами; створення вказаного підприємства-контрагента позивача з метою прикриття незаконної діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з метою надання іншим підприємствам, в тому числі ТОВ «Техносплав», податкової переваги у вигляді незаконного формування валових витрат та податкового кредиту; відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеними угодами; вчинення позивачем дій без належної обачності, оскільки йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагента, умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались; непідтвердження позивачем валових витрат, а також реальності здійснення господарської операції з придбання товару, первинною транспортною документацією про перевезення та отримання металобрухту автомобільним транспортом.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.
З положень п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо реального вчинення спірних господарських операцій, в результаті чого встановлено, що фактичне здійснення таких операцій не підтверджується матеріалами справи.
За умовами договору від 07.04.2006 ТОВ «Полтавська металургійна компанія» зобов'язувалось поставити на адресу позивача металобрухт.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що ціна на поставлений товар вказується в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.
Позивачем не надано судам попередніх інстанцій специфікацій на кожну поставлену партію товару.
Згідно з п.п. 2.2-2.4 Договору товар повинен відповідати за якістю технічним вимогам ДСТУ.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619 XIV суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.
Судами попередніх інстанцій не було надано первинних документів, які б підтверджували відповідність придбаного позивачем у ТОВ «Полтавська металургійна компанія» металобрухту стандартам, нормам і правилам.
Суд апеляційної інстанції також встановив відсутність у позивача первинних документів щодо транспортування та зберігання товару - металобрухту, при цьому враховано характерні такому товару ознаки, зокрема габаритність розмірів, значний обсяг поставки.
Суд апеляційної інстанції в результаті оцінки доказів в їх сукупності дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплав» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун