16 лютого 2016 року м. Київ К/800/37299/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 13.05.2015
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015
у справі № 815/1829/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МП Ефес»
доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
проскасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «МП Ефес» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень 25.02.2015 за №0000372204, №0000382204 та №0000392204.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МП Ефес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт 7/15-32-22-04/13966950/613/10 від 14.02.2015;
- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, а саме: п.14.1, пп.14.1.27, пп.14.1.185, пп.14.1.56, пп.14.1.36, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п. 137.1, п. 137.4, п. 137.16 ст.137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п. 138.5, п.138.8, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 40689 грн., у т.ч. у 2013р. на суму 40689 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування станом на 31.12.2013 р. на 982887 грн.; пп.14.1.56, пп.14.1.136, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, абз. в п.198.1, абз.1 п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 210835 грн., у т.ч. у вересні 2012 р. на 166563 грн., у грудні 2012 на 1783 грн., у квітні 2013 на 23750 грн., у вересні 2013 на 7011 грн., у листопаді 2013 на 25750 грн.;
- на підставі названого акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
1) № 0000392204 від 25.02.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 544,00 грн. (в тому числі, основний платіж - 210 835,00 грн. та 52 709,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) № 0000372204 від 25.02.2015, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51 401,00 грн. (в тому числі, основний платіж - 40 689,00 грн. та 10 712,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
3) № 0000382204 від 25.02.2015, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 982 887,00 грн.
Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно сформовані валові витрати, а також завищено податковий кредит з ПДВ за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з його контрагентами у зв'язку з відсутністю реального характеру відповідних господарських операцій, оскільки з контрагентами позивача неможливо провести зустрічні звірки. Такий висновок контролюючого органу мотивований тим, що платником податків безпідставно віднесено до ряд.05.1 Декларації «собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» суми витрат, пов'язані з придбанням товарів, які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з використанням у господарській діяльності (по ТОВ «Елтекс», ТОВ «Метал Ресурс», ПП «Бома-Сервіс», ПП «Сузір'я Альпіон», ПП «Топ Трейдінг», ТОВ «Кабельний завод»), безпідставно віднесено до ряд.062 декларації «витрати на збут» суми витрат, пов'язані з придбанням транспортно-експедиційних послуг, які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності, по ТОВ «Бома-Сервіс».
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, за встановлених обставин справи, не погодилися з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Елтекс» (як постачальником) укладено договір № 41902 від 19.04.2013, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю катанку мідну, а покупець, в свою чергу, - оплатити вартість товару. Також, відповідно до положень зазначеного договору постачальник приймає на себе обов'язок здійснити поставку продукції в узгоджені строки на склад покупця. Факт придбання товару та реальність виконання умов договору підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Придбаний товар отримано відповідальною особою та оприбутковано на складі позивача за довіреностями від 19.04.2013р. №041905 та від 29.04.2013р. №042901.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування придбаного у ТОВ «Елтекс» товару проводилось за рахунок ТОВ «МП Ефес» перевізником ТОВ «Транс-Компані» відповідно до договору на транспортне обслуговування від 29.03.2013р. №УТ 2903/1.
Крім того, судами встановлено, що у листопаді 2013 ТОВ «МП Ефес» (як замовник) мало господарські відносини з ТОВ «Метал-ресурс» (як експедитор-перевізник) відповідно до договору доручення від 01.11.2013 №11/01-1 на ТЕО з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. Зокрема, у п.1.2 зазначеного договору визначено, що організація кожного перевезення оформлюється відповідними заявками за формою, наведеною у додатках №1, №2 до цього договору. На виконання умов названого договору ТОВ «МП Ефес» у листопаді 2013 отримало від ТОВ «Метал-Ресурс» роботи по організації транспортно-експедиційних послуг на суму 49500грн., що підтверджується заявками на транспортно-експедиційне обслуговування, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними. Оплата позивачем наданих послуг підтверджується банківською випискою.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (як замовником) та ПП «Бома-Сервіс» (як експедитором) укладено договір №03/03-11 від 16.03.2011 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню товару вантажним автомобільним транспортом. За умовами п.1.1 договору експедитор зобов'язується доставити ввірений йому товар по заданому замовником маршруту, а замовник зобов'язується сплатити обумовлену сторонами вартість перевезення. На виконання умов даного договору ТОВ «МП Ефес» у грудні 2012 отримало від ПП «Бома-Сервіс» транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 10700 грн. Реальність зазначеного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними-накладними та банківськими виписками.
Також, між позивачем (як покупцем) та ПП «Сузір'я Альпіонн» (як постачальником) укладено договір постачання №03/1 від 03.09.2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити катоди мідні на умовах визначених дійсним договором. За умовами п.4.1 договору всі витрати пов'язані з постачанням товару несе покупець. На виконання умов цього договору позивач отримав від контрагента катоди мідні у кількості 13325 кг на суму 999375 грн. Факт реальності вказаної господарської операції підтверджений відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками про оплату товару.
Транспортування катодів мідних проводилось до ТОВ «МП Ефес» перевізником ПП «Транском» відповідно до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2009 №04-09, що підтверджується актами виконаних робіт.
Судами також встановлено, що ТОВ «МП Ефес» (як покупець) мало господарські відносини з ПП «Топ Трейдінг» (як постачальником) відповідно до договору поставки від 11.11.2013 №111102, згідно з яким постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує сляб свинцовий, на умовах визначених цим договором. Розділом 4 зазначеного договору визначені умови поставок та порядок розрахунків. Підтвердженням виконання зазначеного договору є видаткова накладна від 07.06.2012 №3231 та товарно-транспортна накладна від 07.06.2012 №060701. Транспортування товару отриманого від ПП «Топ Трейдінг» проводилось силами та за рахунок наступного покупця ПП «НПФ «Тахо».
Також між ТОВ «МП Ефес» (покупець) та ТОВ «Кабельний завод» (постачальник) укладено договір поставки від 01.11.2013 №031501 про постачання металобрухту кольорових металів, у т.ч., неліквідів кабельно-провідникової продукції, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металобрухт кольорових металів, а покупець зобов'язується прийняти його та своєчасно оплатити на умовах дійсного договору.
На виконання умов даного договору ТОВ «Кабельний завод» поставив позивачу відходи міді та алюмінію у кількості 7,019 т на суму 142861,03 грн., що підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною та банківською випискою про оплату товару.
Досліджуючи спірні господарські операцій позивача з його контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили доводи відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки на підтвердження реальності операцій платником надані листи підприємств-контрагентів позивача (ПП «Транском», ПП «Бома-Сервіс», ТОВ «Метал-Ресурс»), які містять інформацію щодо виконання договорів про транспортно-експедиційне обслуговування та інформацію щодо підтверджуючих документів на транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення.
Судова колегія вважає, що судами обґрунтовано відхилені посилання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Елтекс», ТОВ «Метал-Ресурс», ПП «Бома-Сервіс», оскільки вказані обставини, самі по собі, не можуть бути безумовною підставою для твердження про відсутність фактичного вчинення позивачем спірних господарських операцій.
В свою чергу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач довів, що усі спірні господарські операції з контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що контрагентами були виконані послуги з перевезення вантажів, а також надані товари для ТОВ «МП Ефес», які підтверджують ведення господарської діяльності. При цьому, ТОВ «МП Ефес» має ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 580675 (термін дії з 22.03.2011 необмежений) відповідно до якої підприємство має право здійснювати діяльність із заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками реально здійснених господарських операцій.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний