22 лютого 2016 року Справа № 808/644/16 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колексі»
до 1. Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільської області
2. Управління Державної казначейської служби України у Збаразькому районі Тернопільської області
про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
19 лютого 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колексі» (далі - позивач або ТОВ «Колексі») до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільської області (далі - відповідач 1 або Збаразька ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільської області) та до Управління Державної казначейської служби України у Збаразькому районі Тернопільської області (далі - відповідач 2 або УДКСУ у Збаразькому районі Тернопільської області), в якому позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 36 353 625,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, відповідно до якої до позовної заяви додається, крім іншого, документ про сплату судового збору.
За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2016 року на рівні 1378,00 грн.
Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII від 22.05.2015), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, за звернення до суду з вимогами щодо стягнення на свою користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 36 353 625,00 грн., позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі - 545 304,38 грн.
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Щодо клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням вимог ст.88 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу наявності об'єктивних чинників, які перешкоджають позивачу сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку, а тому матеріали справи не надають можливість задовольнити вказане клопотання та відстрочити сплату позивачем судових витрат.
В позовній заяві ТОВ «Колексі» не зазначені вимоги до відповідача 1.
Також, відповідно до ч.4 ст.106 КАС України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати їх підписання.
Частиною 7 ст. 56 КАС України встановлено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Згідно з ч.2 ст. 58 КАС України, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.
Позовна заява підписана директором ТОВ «Колексі» - ОСОБА_1, однак, до позову не додано жодного документу, який би підтверджував займану посаду та повноваження вказаної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 108, 160, 165 КАС України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колексі» - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 09 березня 2016 року
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати, встановленої судом:
- оригіналу документу про сплату судового збору, за заявлену в позові вимогу, у розмірі 545 304, 38 грн.
- документів (документальних доказів) на підтвердження займаної посади та повноважень особи, яка підписала позов.
Роз'яснити позивачу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, якщо у встановлений судом строк, позивач не усуне недоліки позовної заяви, її буде повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Стельнікова