264/99/16-ц
2-о/264/43/2016
"17" лютого 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення факту смерті,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, яка померла 16.11.2015 року на тимчасово окупованій території України в місті Торез. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що через проведення антиторерестичної операції ОСОБА_2 була вимушена виїхати з тимчасово окупованого м. Торез до м. Маріуполя Донецької області і у грудні 2014 року була взята на облік як особа, як переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Вона перемістилася до м. Маріуполя і була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. З метою відвідати свою домівку у жовтні 2015 року ОСОБА_2 виїхала до м. Торезу, де раптово захворіла і 16.11.2015 року померла. Безпосередня причина смерті - злоякісне новоутворення молочної залози з метастазами в легені та печінку, про що Торезьким міським відділом записів актів цивільного стану Державної ОСОБА_3 Міністерства юстиції Донецької народної Республіки було видане 18.11.2015 року свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серія ДНР №008773. Після поховання вона звернулася до Іллічівського відділу РАЦС м. Маріуполя для реєстрації смертіДубрової К.І., однак їй було відмовлено та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту смерті, оскільки представлене на реєстрацію лікарське свідоцтво про смерть не відповідає вимогам чинного законодавства.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересована особа Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, свого представника до суду не направили, надали до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення вимог не заперечували.
Свідок ОСОБА_4 надала письмові пояснення, де заначила, що вона є рідною сестрою заявниці. Про смерть ОСОБА_2 , яка була матір'ю першого чоловіка заявниці ОСОБА_5 вона дізналася з телефонної розмови з сестрою ОСОБА_1. На похованні ОСОБА_5 особисто присутньою не була у зв'язку з тим, що постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Дозволу на в'їзд на території ДНР в неї не має. Однак їй відомо, що заявниця передавала грошові кошти родині ОСОБА_2 на її захоронення.
Суд, дослідивши письмові матеріали, прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п.7 ст.273 ЦПК України) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п.4 ст.273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
Згідно копії паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 серії ВЕ 463363 виданого Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області від 15.01.2002 року з 13.03.2002 року була зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3 та 09.12.2014 року згідно довідки з УПСЗН Іллічівського району ОСОБА_2 перемістилася з тимчасово окупованої території в м. Маріуполь, с. Сартана, вул. Лермонтова, буд.42. 10.06.2015 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
16.11.2015 року ОСОБА_2, перебуваючи в місті Торез померла від злоякісного новоутворення молочної залози з метастазами в легені та печінку, про що 17.11.2015 року медичною установою було видано відповідну лікарську довідку про причини смерті.
18.11.2015 року Торезьким міським відділом записів актів цивільного стану Державної ОСОБА_3 Міністерства юстиції Донецької народної Республіки було видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2, серія ДНР №008773.
Крім того, смерть ОСОБА_2, також підтверджується наданими заявницею фотографіями поховального хреста з зазначенням прізвища, імя та по-батькові, а також дати народження та смерті ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_2 заявниця у лютому 2016 року звернулася до Іллічівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану за видачею свідоцтва про смерть, однак їй було відмовлено через те, що документи видані державними органами на окупованій території є недійсними і не створюють правових наслідків. У зв'язку із чим заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту смерті.
Як встановлено, заявниця ОСОБА_1 мала намір встановити факт смерті ОСОБА_2, оскільки це має юридичне значення, а саме для реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану України факту її смерті.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків танайманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).
Оскільки заявниця ОСОБА_1, яка є громадянкою України, а ОСОБА_2 до моменту смерті була зареєстрована в Донецькій області, Іллічівському районі вул. Куйбишева, буд.17, та померла 16.11.2015 року на тимчасово непідконтрольній Україні території в м. Торез Донецької області, після її смерті заявниця не може отримати свідоцтво про смерть відповідного зразку, а отримане свідоцтво про смерть та медичне свідоцтво про смерть, закладами, які розташовані на непідконтрольній території України не може бути використане заявницею для реєстрації смерті на території України.
Відтак з метою захисту законних прав та інтересів громадянки України ОСОБА_1 суд, приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 16.11.2015 року в м.Торез Донецької області.
Керуючись ст.ст. 212-214, 234, 235, 256-259 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення факту смерті, задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2, яка народилася 10.07.1937 року в с. Н- Одеса Н- Одеського району Миколаївської області, громадянка України, помер 16.11.2015 року в м.Торез Донецької області, причина смерті: злоякісне новоутворення молочної залози з метастазами в легенях та печінки.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А. М. Іванченко