Апеляційний суд міста Києва
Справа № 752/19511/15 Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/3910/2016
18 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року про повернення ї заяви ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна було йому повернуто, оскільки о він не усунув недоліки, які стали підставою для залишення заяви без руху.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвала Голосіївського районного суду м.Києва від 21 грудня 2015 року є необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Так, повертаючи його заяву, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подання ним заяви про зняття арешту з майна в порядку позовного провадження, оскільки він звернувся до суду в порядку окремого провадження, що вбачається зі змісту заяви. Висновок суду першої інстанції про те, що ним не сплачено судовий збір за звернення до суду в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» є помилковим, оскільки до матеріалів заяви додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 243,60 грн., обрахованого у відповідності до положень підпункту 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Законом України «Про судовий збір».
В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення ОСОБА_3,перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяв, повинен перевірити дотримання позивачем вимог статей 119 і 120 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 119 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлений ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Так, п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити, зокрема, ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до вимог статті 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або у випадку не сплати судового збору, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та зазначає недоліки позовної заяви, які позивачу необхідно усунути, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо у встановлений в ухвалі суду строк позивач виконає вимоги ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи встановлено, що 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з заявою про зняття арешту з усього його майна, який був накладеним згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 16.08.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві. Зазначав, що виконавчий документ 13.05.2015 року повернуто на підставі заяви стягувача без подальшого виконання, арешт з його майна не знято. На підставі вимог ст.. 317, 319, 321 ЦК України просив захистити його порене право, як власника майна, та зняти з нього арешт.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 119 ЦПК України, та надано строк протягом п'яти днів з моменту отримання її копії на усунення викладених в ухвалі недоліків, а саме: зазначити дані про особу відповідача, яким порушено право, що підлягає захисту; зазначити осіб, інтересів яких може стосуватися спір; сплатити судовий збір в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір». Одночасно, роз'яснено позивачу, що у випадку невиконання ухвали про усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повертається позивачу.
Вказану ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримано 14 грудня 2015 року, про що в матеріалах справи є відповідна розписка.
18 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 03 грудня 2015 року, зі змісту якої вбачається, що недоліки позивачем фактично не усунуті, а саме: не зазначено даних про особу відповідача, який порушує право осіб, інтересів яких може стосуватися спір, також не сплачено судовий збір в розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна було повернуто позивачу.
Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 03 грудня 2015 року.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 119 ЦПК Українипозовна заява повинна містити, зокрема, ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Таким чином, при зверненні до суду з позовною заявою позивач повинен зазначати дані про особу відповідача, яким порушено його право, що підлягає захисту.
Разом з тим, як в позовній заяві, так і в заяві про усунення недоліків, яка за своєю суттю є запереченнями на висновки суду, викладені в ухвалі від 03 грудня 2015 року про залишення позову без руху, позивачем не зазначено відомостей про особу відповідача.
Крім того, у відповідності до положень підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на дату звернення з позовом до суду - 30 листопада 2015 року, становило 487,20 грн..
Разом з тим, до матеріалів заяви ОСОБА_3 додано квитанцію про плату судового збору лише в розмірі 243,60 грн., а вимоги ухвали суду від 03 грудня 2015 року про доплату судового збору у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» для відповідної категорії заяв, ОСОБА_3 не виконано.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він звернувся до суду з заявою про зняття арешту з його майна в порядку окремого провадження, а не позовного провадження, а тому висновки суду першої інстанції про невідповідність його заяви вимогам ст.. 119 ЦПК України не відповідають змісту його заяви, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Така характеризуюча обставина, як відсутність спору про право під час звернення до суду в порядку окремого провадження, вбачається також з положень ч. 6 ст. 235 ЦПК України.
ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування арешту з майна, в якій наявні посилання на положення ст. 234 ЦПК України «Окреме провадження» та на ст. 317, 319, 321 ЦК України, які регулюють правовідносини щодо захисту прав власника, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував до поданої ОСОБА_3 заяви положення статті 119 ЦПК України і так як ОСОБА_3 не виконав вимоги суду щодо усунення недоліків заяви, то суд підставно повернув йому вказану заяву.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 21 грудня 2015 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: