І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
18 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В., Музичко С.Г.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів, -
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2015 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2013 року по 01 січня 2015 року в сумі 41 615 грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 416.15 грн. В задоволені позову в інший частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за аліментами, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині, безпідставне не урахування судом того, що розрахунок державного виконавця заборгованості по аліментам не є виконавчим документом обов'язковим до виконання.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
ОСОБА_2 та представник Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином. Виходячи з положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом на виконанні у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист № 2-891-1/09 від 02.04.2012 року, виданий Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1\3 частини усіх видів доходів боржника, щомісячно, до повноліття дитини.
Згідно розрахунку здійсненого державним виконавцем заборгованість відповідача по аліментам за вказаним виконавчим листом складає 106 531. 92 коп., про що зазначено у довідці-розрахунку № 719/17 від 16.03.2015 року, яка міститься у матеріалах справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по аліментам, суд виходив з того, що такі вимоги не грунтуются на нормах матеріального права.
Зазначений висновок суду є правильним та належним чином вмотивованим.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За правилами ч. 3, 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно з ч.3, 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментам визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду про стягнення аліментів.
З огляду на зазначені норми матеріального права, з урахуванням відсутності спору щодо розміру аліментів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по аліментам і доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Судом стягнуто з відповідача користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2013 року по 01 січня 2015 року в сумі 41 615 грн. 15 коп.
В частині стягнення пені рішення суду не оскаржується й тому, відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від від 09 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/21123/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3650/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.