І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
18 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Стрижеуса А.М., Саліхова В.В.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (ДА ЗТУ «Укрзалізниця» ) в особі представника Бондаря ІлліЛеонідовича
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач у червні 2015 року звернувся до суду з даним позовом до відповідачів.
Зазначав, що на виконання наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (далі ДА ЗТУ «Укрзалізниця») від 24.02.2015 року № 185/ос, наказом ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 20.05.2015 року за № 494/ос його було звільнено з посади директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі ДП «Укрзалізничпостач» з 20.05.2015 року згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП, а наказом ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 20.05.2015 року № 494/ос припинено дію укладеного з ним раніше контракту від 24.12.2010 року № 766, в той час коли був вже укладений новий контракт від 12.06.2014 року за № 795 зі строком дії до 11.06.2019 року.
Вважаючи, що наказ № 185/ос від 24.02.2015 року та наказ № 494/ос від 20.05.2015 року про звільнення його з роботи були підписані в.о. генерального директора ДА ЗТУ «Укрзалізниця» з перевищенням повноважень, оскільки у задоволенні подання Укрзалізниці про звільнення позивача Апаратом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було відмовлено через відсутність необхідних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року № 818, ОСОБА_2 просив визнати незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» від 20.05.2015 року № 494/ос про звільнення його з посади директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП; поновити його на посаді директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»; стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», яке було залучено до участі у справі в якості співвідповідача, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2015 року - дати звільнення до дня його фактичного поновлення на роботі, уточнивши позовні вимоги в цій частині, а саме із дня звільнення по день ухвалення рішення - у розмірі 38 999, 18 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано незаконним наказ ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 20.05.2015 року № 494/ос про звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення транспорту України «Укрзалізничпостач» з 20.05.2015 року. Стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення транспорту України «Укрзалізничпостач» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 999.18 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ДА ЗТУ «Укрзалізниця» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач посилається на незаконність та необґрунтованістьсудового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, помилковість висновків суду. Вважає, що суд безпідставно не урахував того, що за умовами укладеного з позивачем контракту позивач може бути звільнений до закінчення строку дії контракту, звільнення у зв'язку із припиненням повноважень посадової особи, якою був позивач, не передбачає вчинення останнім дисциплінарного порушення, а відповідно й не потребує отримання пояснень від нього. Зазначає, що у наказі № 494/ос виданному на виконання наказу від 24.02.2015 року в якому припиняється дія контракту від 12.06.2014 року допущено технічну помилку, а ту обставину, що КМДА повернула матеріали стосовно погодження звільнення позивача з посади без розгляду, слід розцінювати як погодження його звільнення. Звертає увагу на те, що при звільненні позивача з роботи йому було виплачено 6 середньомісячних заробітків та три посадові оклада, що нівелює вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку.
В суді апеляційної інстанції представник ДА ЗТУ «Укрзалізниця» апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
Представник Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд вважав встановленим, що звільнення позивача проведено із порушенням трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на роботі із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а наказ щодо його звільнення - скасуванню.
Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону, доказах, досліджених у судовому засіданні, яким надана належна правова оцінка і є правильним.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення транспорту України «Укрзалізничпостач» (ДП «Укрзалізничпостач») засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 22.12.2011року.
Згідно з п. 7.2-7.3 Статуту управління підприємством здійснюється його директором, який призначається ДА ЗТУ «Укрзалізниця». Призначення директора підприємства на роботу здійснюється Укрзалізницею на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Відповідно до Указу Президента України № 542/2010 від 16.04.2010 року «Про деякі питання забезпеченння здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» та Порядку погодження з головою Ради міністрів АРК, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівников підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № ЦЗ-1-8/194 від 19.02.2015 року призначення на посаду та звільнення директора ДП «Укрзалізничпостач» має відбуватися за погодженням з головою КМДА.
На підставі наказу ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 22.05.2014 року № 576/ос позивача призначено виконуючим обов'язки директора ДП «Укрзалізничпостач» з 23.04.2014 року.
Наказом ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 28.05.2014 року № 627/ос ОСОБА_2 призначено на посаду директора ДП «Укрзалізничпостач» з 29.05.2014 року, що погоджено з головою КМДА.
12.06.2014 року між ДА ЗТУ «Укрзалізниця» і директором ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБА_2 укладено контракт № 795, який є трудовим договором із строком дії з 12.06.2014 року по 11.06.2019 року включно.
Наказом ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 24.02.2015 року № 185/ос вирішено звільнити ОСОБА_2 з посади директора ДП «Укрзалізничпостач» у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи, згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП, в перший день після виходу його з лікарняного, а також припинити дію контракту від 12.06.2014 року № 795 в перший день після виходу ОСОБА_2 з лікарняного. Зазначений наказ підписаний в.о. генерального директора - заступником голови комісії з реорганізації ОСОБА_6
Наказом ДА ЗТУ «Укрзалізниця» від 20.05.2015 року № 494/ос ОСОБА_2 на виконання вищевказаного наказу звільнено з посади директора ДП «Укрзалізничпостач» на підставі п. 5 частини першої статті 41 КЗпП з 20.05.2015 року та припинено дію контракту від 24.10.2010 року № 766. Зазначений наказ підписаний заступником голови комісії з реорганізації - в.о. генерального директора ОСОБА_7
Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено КЗпП України.
Пунктом 5 частини 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Норму частини першої ст. 41 КЗпП України було доповнено п.5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 року, який набрав чинності з 01.06.2014 року та метою прийняття якого було покращення клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб без зазначення причин.
Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, голова і члени спостережної ради (ч. 2 ст. 89 ГК України, ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства).
Державні та комунальні підприємства є бюджетними підприємствами і у своїй діяльності не керуються законодавством про господарські товариства, а поняття посадової особи у КЗпП України не визначено.
В укладеному між сторонами контракті (пункти 26, 27) визначено підстави припинення та розірвання контракту, при цьому розірвання трудового договору з підстав п. 5 ст. 41 КЗпП не передбачено.
З огляду на те, що позивач був директором державного, а не господарського товариства і на те, що згоди на його звільнення від голови КМДА відповідачі не отримали, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо незаконностізвільнення позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що повернення документів із КМДА на до оформлення слід вважати погодженням звільнення позивача є безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Суд першої інстанції з дотриманням наведених положень правильно обрахував розмір середньоденного заробітку позивача та визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу що підлягає стягненню на його користь у розмірі 38 999, 18 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму виплаченої позивачу вихідної допомоги,оскільки доказів щодо виплати такої відповідачами не подано. З платіжного доручення № 15-2831 (198927161) від 21.05.2015 року, меморіального ордеру № 1 (198927203) та відповіді Київської філії АТ «Ощадбанк» № 43/20-13/407 від 28.01.2016 року убачається, що призначенням платежу здійсненого ДП «Укрзалізничпостач» на рахунок позивача є заробітна плата за травень 2015 року (а.с.213-215).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» в особі представника Бондаря Іллі Леонідовича - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 760/11803/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2145/16
Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.