№22-ц/796/3210/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Сербіна Н.Г.
Доповідач - Панченко М.М.
17 лютого 2016 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі - Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив розірвати шлюб між сторонами без надання строку на примирення. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що стосунки між ним та відповідачкою на даний момент розірвано, у зв'язку з постійними сварками та різними поглядами на життя. Указував, що сім'я існує лише формально, а подальше спільне проживання та примирення є неможливим.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Послався на доводи, викладені в позовній заяві, та наполягав на неможливості збереження сім'ї та шлюбу між сторонами у справі.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам в повній мірі рішення суду не відповідає.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 10 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва зроблено актовий запис № 174.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, судом встановлено, що позивач та відповідач припинили спільне проживання та шлюбні стосунки з 06 вересня 2015 року,у зв'язку з початком проживання позивача за іншою адресою. Указана обставина не заперечується також і сторонами по справі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розірвання шлюбу суперечитиме інтересам малолітньої дитини, а сторони не надали належних доказів на підтвердження факту неможливості примирення.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може та вважає, що судом було надано неналежну оцінку поясненням сторін та неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі наполягає на тому, що відносини між ним та відповідачкою не мають ознак подружніх, вони проживають окремо. Позивач зазначає, що на даний момент має стосунки з іншою жінкою, з якою в подальшому він має намір узаконити відносини та одружитися.
Крім того, сторони не мають спору щодо встановлення місця проживання їх малолітнього сина - ОСОБА_4.
За змістом частини 9 та 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до положень ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно частин 3 та 4 ст.56 цього Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
В суді апеляційної інстанції об'єктивно встановлено, що сторони з вересня 2015 року не ведуть спільного господарства, проживають окремо, а позивач має намір одружитися з іншою жінкою, з якою має стосунки з літа 2015 року та з якою на даний момент проживає.
При цьому відповідачем не було надано суду доказів щодо можливості збереження даної сім'ї та подальшого спільного проживання сторін. Примушування позивача до збереження шлюбних стосунків суперечить вимогам закону.
Крім того, в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечувала проти розірвання шлюбу.
Дослідивши зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що сім'я сторін розпалася, а їхнє спільне проживання суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.
Враховуючи відсутність у сторін морально-правової основи шлюбу, яка ґрунтується на почуттях взаємної поваги та любові, взаємній підтримці та допомозі, враховуючи фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, а також відсутність у сторін спору щодо місця проживання дитини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції як ухваленого з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог шляхом розірвання шлюбу, укладеного між сторонами.
Керуючись ст.ст.307,309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 174.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: