03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1743/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Бартащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
17 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,
секретар Троц В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача
та третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року по цивільній справі позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: директор Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_8 про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати дії відповідача стосовно його звільнення з роботи неправомірними;
- визнати неправомірним наказ №182-к від 20.07.2015 про його звільнення;
- поновити його на роботі на посаді заступника директора КП «Київблагоустрій»;
- стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 21.07.2015, виходячи із розрахунку 1 296 грн. 11 коп. за робочий день;
- стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.;
- визнати неправомірним наказ від 02.04.2015 «Про відміну надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_3»;
- зобов'язати відповідача виконати перерахунок його заробітної плати починаючи із 06.04.2015, врахувавши надбавку до заробітної плати згідно наказу № 59 від 05.03.2012.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що реальною причиною його незаконного звільнення є професійний конфлікт, а не скорочення штату працівників, як це вказано в наказі про звільнення - тобто, звільнення позивача відбулося без законних підстав у порушення п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки реорганізації підприємства та скорочення штату працівників не було; звільнення проведено з порушенням порядку, передбаченого ст. 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності» - без попередження позивача за 2 місяці про наступне скорочення штату; не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, всупереч вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України і, при цьому, не надано можливості переведення на іншу посаду на цьому ж підприємстві; відповідачем порушені вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки звільнення позивача, як керівника первинної профспілкової організації, проведено за наявності відмови первинної профспілкової організації на його звільнення; скасування відповідачем надбавки за високі досягнення у праці відбулося всупереч положень Закону України «Про оплату праці», Колективного договору, без попередження позивача про погіршення умов оплати праці, без погодження з первинною профспілковою організацією, яка діє на підприємстві, зміни умов оплати праці та без ознайомлення позивача з цим наказом.
З наведених підстав позивач вважав своє звільнення незаконним.
Крім цього, вказував, що у зв'язку з незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, оскільки всі ці події вплинули на стан його здоров'я, на звичайний спосіб життя, самооцінку, а тому є законні підстави на відшкодування йому відповідачем моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2015 позов задоволено частково:
- визнано протиправним наказ № 90 від 02.04.2015 «Про відміну надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_3»;
- зобов'язано КП «Київблагоустрій» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за період з 06.04.2015 по 20.07.2015 включно, врахувавши надбавку до заробітної плати згідно наказу № 59 від 05.03.2012, провести розрахунок і виплату сум, належних працівникові при звільненні з урахуванням здійсненого перерахунку;
- стягнуто з КП «Київблагоустрій» в дохід держави судовий збір в сумі 974,40 грн.;
- допущено негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі неправомірним, оскільки судом надана невірна оцінка обставинам справи та наявним в ній доказам, які свідчать про не дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача.
Позивач та його представники в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржено позивачем лише в частині відмови в задоволенні вимог про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимог трудового законодавства і права позивача порушені не були.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 20-к від 20.01.2011 «Про прийняття на роботу ОСОБА_3» позивач був призначений заступником директора КП «Київблагоустрій».
20.07.2015 наказом № 182-К «Про припинення трудового договору з ОСОБА_3» позивача було звільнено із займаної посади заступника директора КП «Київблагоустрій»; причина звільнення - скорочення штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України; підстава звільнення - наказ від 02.04.2015 № 84 «Про впровадження змін в організації виробництва і праці КП «Київблагоустрій», скорочення штату працівників та вжиття відповідних організаційно-правових заходів», рішення президії об'єднання первинних профспілкових організацій Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації від 16.07.2015 № 03 п. 4.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина 2, 3 вказаної статті імперативно встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з відповідними змінами) роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, чи організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що КП «Київблагоустрій» є юридичною особою публічного права, оскільки створене розпорядчим актом органу місцевого самоврядування і діє на підставі Статуту.
Відповідно до положень Статуту КП «Київблагоустрій», керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами, також вирішує кадрові питання.
Таким чином, директор має право вирішувати кадрові питання, приймати рішення щодо введення або скорочення той чи іншої посади, вирішувати питання зміни в організації виробництва та праці, оптимізації роботи підприємства, визначати кількість своїх заступників та їх обов'язки.
Директор КП «Київблагоустрій» ОСОБА_8, діючи в межах своєї компетенції, впровадив зміни в організації виробництва і праці КП «Київблагоустрій» шляхом оптимізації діяльності керівного складу підприємства, скорочення кількості своїх заступників, вжив організаційно - правових заходів з перепідпорядкування певних підрозділів безпосередньо собі з метою організації їх належної роботи та підвищення економічного ефекту і показників в результаті їх діяльності.
Так, 02.02.2015 ОСОБА_8 був виданий наказ № 27 «Про затвердження Порядку розподілу обов'язків та повноважень з організації роботи комунального підприємства «Київблагоустрій» між керівним складом підприємства». Заступнику директора ОСОБА_3 було підпорядковане Управління документарного забезпечення та контролю та відділ опрацювання контрольної документації.
02.04.2015 виданий наказ № 83 «Про затвердження Порядку розподілу обов'язків та повноважень з організації роботи комунального підприємства «Київблагоустрій» між керівним складом підприємства», яким Управління документарного забезпечення та контролю та відділ опрацювання контрольної документації було виведене із підпорядкування позивача, керівництво ними передано безпосередньо директору КП «Київблагоустрій».
Того ж дня, виданий наказ № 84 «Про впровадження змін в організації виробництва і праці КП «Київблагоустрій», скорочення штату працівників та вжиття відповідних організаційно-правових заходів», яким вирішено з 02.07.2015 скоротити та вивести із штатного розкладу КП «Київблагоустрій» посаду заступника директора у кількості однієї штатної одиниці.
Вказаний наказ із супровідним листом № 043-382 від 02.04.2015 КП «Київблагоустрій» був направлений у первинну профспілкову організацію підприємства для ознайомлення і у той же день погоджений головою профспілки Гоманюк Н.Г., без зауважень і заперечень, про що свідчить її підпис на наказі, тобто відповідачем дотримано вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності».
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК України.
При розгляді спору про поновлення працівника на роботі суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але не вправі досліджувати питання про доцільність такого скорочення чисельності або штату працівників.
Власник має право на власний розсуд зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, здійснивши звільнення працівників, водночас, прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціалізації та кваліфікації, збільшивши чисельність інших посад.
Власник також має право на власний розсуд проводити перегрупування, перестановки, перепідпорядкування працівників, право переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою, на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не було використане, суд не вправі обговорювати питання доцільності таких перестановок, перегрупувань (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно піддав критичній оцінці надані позивачем накази по підприємству про затвердження та введення в дію з конкретних дат штатних розкладів на підтвердження того, що з 01 січня 2015 року й до 20 липня 2015 року на підприємстві збільшилася загальна кількість працівників, а також висновок науково-правової експертизи Радою НПЕ при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. Інша робота повинна бути рівноцінною.
З урахуванням вимог ст. 118 КЗпП України рівноцінною є робота, яка відповідає кваліфікації працівника, набутим ним навичкам, його здібностям, продуктивності праці, зарплатні тощо.
Вказані вимоги КЗпП України також дотримані відповідачем, що підтверджується належними і допустимими доказами, які не спростовані позивачем.
Так, судом встановлено, що згідно наявного у справі акту, 18.05.2015 ОСОБА_3 був викликаний до відділу кадрів, де йому у присутності трьох інших працівників підприємства було повідомлено про наступне вивільнення, яке відбудеться через 2 місяця - 20.07.2015 і яке він відмовився підписати. Вказане повідомлення і акт також були направлені позивачу поштою на його адресу реєстрації і проживання, однак конверт повернувся за закінчення терміну його зберігання на поштовому відділенні.
Беззаперечно про обізнаність позивача про його наступне вивільнення свідчить і підписана останнім заява від 08.06.2015, зареєстрована у КП «Київблагоустрій» за вхідним № 17 від 09.06.2015, а також власноруч написана заява без дати з реєстрацією її відповідачем за вхідним № 22 від 12.06.2015.
Третя особа ОСОБА_8, як директор підприємства, пояснив суду критерії відбору кандидатури позивача для наступного вивільнення, які полягали у незначному обсязі його функціональних обов'язків; зоні персональної відповідальності; відсутності роботи за прямою спеціальністю інженер - механік; відсутність знань і навичок роботи з сучасними програмними продуктами тощо.
Судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено, що протягом двох місяців до дати звільнення позивачеві постійно пропонувалися інші вакантні посади в КП «Київблагоустрій». За фактом кожної пропозиції, ознайомлення з нею позивача та його відмови від підпису про своє ознайомлення, складався акт у складі комісії.
Доводи позивача про те, що пропозиції не містять дат, суд правомірно вважав безпідставними, оскільки чинне законодавство не встановлює такої вимоги до письмової пропозиції про працевлаштування; ці дати містять акти, якими зафіксований час доведення пропозицій про працевлаштування до відома позивача; наявність на актах факсимільного підпису директора спростовується їх візуальним оглядом, оскільки акти містять різні за формою і розташування підписи ОСОБА_8, а будь-яких клопотань від позивача про проведення технічної експертизи на предмет встановлення того, чи містять акти оригінальний підпис чи факсимільний підпис, до суду не надходило.
Так, згідно наявних у справі письмових пропозицій про працевлаштування: 25.05.2015 позивачу була запропонована вакансія старшого інспектору відділу обстеження території; 28.05.2015 була запропонована вакансія заступника начальника відділу оформлення документації у сфері благоустрою Управління документального забезпечення та контролю; 02.06.2015 позивачеві були запропоновані посади у новоствореному управлінні по утриманню підземних пішохідних переходів, зокрема: начальника Управління по утриманню підземних пішохідних переходів, начальника-провідного інженеру відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів, інженера з технічної діагностики відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; інженера з технічного нагляду відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; інженера з проектно-кошторисної роботи відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; головного фахівця відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; провідного фахівця відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; начальника відділу обстеження підземних пішохідних переходів; провідного інспектора відділу обстеження підземних пішохідних переходів; інженера будівельника відділу технічного утримання підземних пішохідних переходів; начальника відділу забезпечення безхазяйного майна; начальника майданчика № 3 зберігання безхазяйного майна відділу забезпечення безхазяйного майна.
14.07.2015 усі наведені вище пропозиції по працевлаштуванню були також направлені позивачу на адресу його реєстрації, відому підприємству. Згідно довідки ДП «Укрпошта» від 19.08.2015, позивач вказану кореспонденцію не отримав, що стало причиною її повернення на адресу відправника.
Згідно із ч. 5 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, крім інших, у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення керівників виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Сторонами не оспорюється той факт, що 03.04.2015 позивач був обраний головою первинної профспілкової організації КП «Київблагоустрій».
Згідно правової позиції Верховного Суду України від 23.04.2014 у справі № 6-30, звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) є порушенням вимог ст.ст. 43, 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України від 15.09.1999 № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним.
Сторонами визнається факт звернення КП «Київблагоустрій» як до первинної профспілки підприємства, так і до об'єднання первинних профспілкових організацій Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації (ОППО) за отриманням такої згоди.
Відтак дії відповідача щодо звернення до профспілкових організації для отримання у них згоди на звільнення позивача, відповідали вимогам закону, оскільки така процедура сприяла максимальному дотриманню прав та гарантій працівника.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення (щодо згоди на розірвання трудового договору або про ненадання згоди на розірвання трудового договору) у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Наявними у справі доказами підтверджується те, що клопотання відповідача про надання згоди на звільнення заступника директора ОСОБА_3 від 03.07.2015 було отримано первинною профспілковою організацією КП «Київблагоустрій» 06.07.2015, засідання профспілки відбулося 08.07.2015, проте доказів направлення копії протоколу № 6 від 08.07.2015, тобто, рішення виборного органу первинної профспілкової організації, до КП «Київблагоустрій» позивач суду не надав, долучивши до матеріалів справи на підтвердження ненадання первинною профспілкою згоди на його звільнення лист за своїм же підписом.
Відповідачем належним чином виконані вимоги ч. 3 ст. 252 КЗпП України, оскільки останній звернувся до об'єднання первинних профспілкових організацій Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації (ОППО), як до вищого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок), та 17.07.2015 отримав витяг з протоколу засідання Президії ОППО № 3 від 16.07.2015, згідно з яким ОППО надала згоду на звільнення ОСОБА_3 з посади заступника директора КП «Київблагоустрій» за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Правомірність звернення відповідача до ОППО, як до вищого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) підтверджується також показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 і письмовими доказами, зокрема, витягами з протоколів засідання Президії ОППО № 33 від 17.10.2002, № 72 від 23.09.2009, № 49 від 27.05.2013; довідкою ОППО від 01.10.2015 про те, що первинна профспілкова організація КП «Київблагоустрій» входить до складу ОППО, а також довідкою про персональний склад Президії ОППО.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено факт відмови позивача від отримання розрахункових виплат при звільненні та здійснення з ним розрахунку при звільненні шляхом зарахування належних позивачу грошових коштів в сумі 27 412,68 грн. через ПАТ КБ «Хрещатик» на картковий рахунок позивача, відкритий на підставі Договору банку із співробітником, що підтверджується платіжними документами, а саме зведеною відомістю за липень місяць за платіжним дорученням № 633 від 20.07.2015.
Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши означені норми трудового законодавства та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності працівників, відповідача було попереджено за два місяці про наступне вивільнення та пропонувались вакантні посади, від яких останній відмовився, та дотримано вимог закону щодо погодження його звільнення з профспілковим органом і проведення розрахунку при звільненні, а відтак відповідачем дотримано норм трудового законодавства при звільнені позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Крім цього, оскільки судом не було встановлено порушення трудових прав позивача при звільненні, то висновок суду про відсутність підстав для відшкодування шкоди позивачу моральної шкоди, відповідає вимогам ст. 237-1 КЗпП України.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не узгоджуються з встановленими судом фактичними обставинами справи, суперечать наявним у справі доказам та не відповідають вимогам трудового законодавства.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року по цивільній справі позовом Левковського Михайла Степановича до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: директор Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кліпа Іван Анатолійович про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
Г.В.Крижанівська