16 лютого 2016року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі Горбачовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року,
встановила:
У жовтні 2015 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.
Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, а саме: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для її задоволення, оскільки подана заява належним чином не обґрунтована.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідност. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 92 800 грн. 00 коп.
У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягаєзабезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.
Спосіб забезпечення позову, обранийзаявником є співмірним з заявленими позовними вимогами.
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Протилежний висновок суду є помилковим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 18 січня 2016 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали з цього питання.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: І.М. Білич
Н.В. Поліщук