Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Чех Н.А.
№ 22-ц/796/3796/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 755/20541/15-ц
м. Київ
11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікова В.М.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року про задоволення заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання недійсними договору позики, договору іпотеки, договору купівлі-продажу та визнання права власності,-
В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договір-позики грошей від 24.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за №2886; договір іпотеки від 24.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за №2887; договір купівлі-продажу квартири від 26.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та просила визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити відповідачам проводити будь-які операції щодо вказаної квартири до прийняття рішення судом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2015 року заяву позивача ОСОБА_2про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Заборонено відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1
Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2015 року якою було накладено арешт на квартиру скасувати.
Зазначає, що апелянт є власником квартири АДРЕСА_1, а тому внаслідок накладення арешту на вказану квартиру ОСОБА_1, як власник даного майна, обмежений у здійсненні права власності.
Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції обгрунтовуючи ухвалу зазначив як підставу для задоволення вказаної заяви - з метою уникнення ускладнення судового процесу на час розгляду справи.
Проте, такої підстави відповідно до ст.151 ЦПК України для забезпечення позову не має.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В.М. в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з її обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру виходячи з наступного.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною з 3 ст.151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Колегія суддів вважає, що вид забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами та не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, оскільки забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначення судом першої інстанції однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову як уникнення ускладнення судового процесу на час розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 та постановленням нової ухвали про відмову в задоволення заяви в цій частині.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року в частині заборони ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу наступного змісту.
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову щодо заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 відмовити.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді