Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Притула Н.Г.
№ 22-ц/796/2488/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 761/12628/15-ц
м. Київ
11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди,-
В квітні 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 300 000 грн.
В обґрунтування вимог, посилалася на те, що позивач з родиною перебуває на квартирному обліку з 24.03.2003 року в загальній черзі.
Позивач, як ветеран праці має переважне право на забезпечення житловою площею, проте відповідач не включає позивача до пільгової черги.
А тому позивач вважає, що бездіяльність відповідача спричиняє їй моральну шкоду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року в задовленні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано листи Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.03.2015 року, від 25.06.2015 року та від 21.08.2015 року, якими відповідач повідомив про те, що позивач має право бути включена до пільгової черги як ветеран виробництва, в той час як вона є ветераном праці, а це різні речі по суті категорії пільговиків.
Вказує, що судом першої інстанції не застосовано норму права, а саме ст.1173 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що неправомірність дій відповідача, що спричинили позивачу моральну шкоду не встановлено, а тому підстав для задоволення позову немає.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що 04.03.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій посилаючись на те, що вона з 04.09.2013 року отримала статус ветерана праці і посвідчення про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці, просила включити її та її сім'ю до пільгової черги, як ветерана праці.
Листами від 26.03.2015 року №28-В-77, від 25.06.2015 року №109-109/В-591 та від 21.08.2015 року №109-13/6995 Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 було повідомлено, про те, що остання має право бути включеною до пільгової черги ветеранів у сфері виробництва у випадку, якщо вона пропрацювала не менше 20 років у сфері виробництва.
Для розгляду питання про включення до пільгової черги ветеранів виробництва, ОСОБА_1 необхідно надати до Центру надання адміністративних послуг з понеділка по п'ятницю з 09.00 год. до 18.00 год. оригінал та копію трудової книжки, довідку з місця роботи, посвідчення ветерана праці, паспорт та довідку по формі №3.
Питання включення до пільгової черги ветеранів виробництва буде розглядатися при наявності необхідних документів.
Відповідно до ст.56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень
Частиною 1 ст.1173 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, як зазначено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Разом з тим, позивач не надала доказів про те, що дії відповідача є неправомірними та з позовними вимогами про визнання дій та/або бездіяльності відповідача неправомірними не зверталася.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання відповідачу всіх належних документів для прийняття рішення про включення її до пільгової черги чи відмови у включенні до такої черги.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем рішення по заяві позивача щодо постановлення її на квартирний облік не приймалося, а відтак позивачем не доведено, що її права порушені.
А тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було дано невірну оцінку доказам колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст.58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді