Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Гладун Х.А.
№22-ц/796/469/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа №757/28527/14-ц
м. Київ
04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Соколової В.В., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мовчан О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У жовтні 2014 року позивач ТОВ «Рада 5» звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог від 19.08.2015 року, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з житлово-комунальні послуги у розмірі 2021 грн. 34 коп., інфляційні нарахування в розмірі 25 грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 9 грн. 72 коп., пеню в розмірі 30 грн. 69 коп. та стягнути судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
В мотивування вимог посилався на те, що відповідачі користуються в повному обсязі житлово-комунальними послугами, плату за утримання житла та за користування комунальними послугами не вносять, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «РАДА 5» суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 2021 грн. 34 коп., суму інфляційних нарахувань в розмірі 25 грн. 34 коп., 3% річних - 9 грн. 72 коп., пеню - 30 грн. 69 коп., що разом становить 2087 грн. 09 коп., а також суму судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд жодного разу не повідомляв відповідача ОСОБА_2 про розгляд даної справи, чим порушив її права на участь у судовому процесі.
Крім того, після зміни позивачем предмету позову суд не відклав розгляд справи для повідомлення відповідачів.
Зазначила, що позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог щодо наявності існування боргів відповідачів перед ним.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача ТОВ «РАДА 5» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2002 року між ТОВ «РАДА 5» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Предметом вказаного договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкої території де знаходиться квартира,що належить співвласнику на праві приватної власності.
Згідно з п.2.2.4 договору відповідачі взяли на себе зобов'язання не пізніше першого числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим вносити плату на рахунок підприємства в розмірах визначених чинним законодавством за надані послуги, санітарне обслуговування будинку, комунальні та інші послуги.
Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується відомостями адресного довідкового бюро ГУДМС УДМС України в м. Києві (а.с.23-24).
Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «РАДА 5» заборгованості за період: травень, червень, липень 2015 року за житлово-комунальні послуги, суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі користуються усіма житлово-комунальними послугами наданими позивачем, проте не сплачують їх вартість внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне
застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи в жовтні 2014 року позивачТОВ «РАДА 5» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з житлово-комунальні послуги за червень та липень 2014 року у розмірі 1358 грн. 88 коп., інфляційні нарахування в розмірі 7 грн. 24 коп., 3% річних в розмірі 4 грн. 44 коп., що загалом становить 1370 грн. 55 коп.
05 травня 2015 року позивачТОВ «РАДА 5» подав заяву про збільшення розміру позовних вимог на 79 грн. 48 коп. В якій просив стягнути з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 1417 грн., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп. та 3% річних в розмірі 2 грн. 52 коп., що разом становить 1450 грн. 03 коп.
19 серпня 2015 року позивачТОВ «РАДА 5» подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги за період: травень, червень та липень 2015 року у розмірі 2021 грн. 34 коп., інфляційні нарахування в розмірі 25 грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 9 грн. 72 коп., пеню в розмірі 30 грн. 69 коп.
Частиною 1 ст.310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч.1 ст.207 ЦПК України передбачено, суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Згідно з ч.6 ст.119 ЦПК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
Частиною 3 ст.118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості за червень, липень 2014 року за житлово-комунальні послуги в розмірі 1358 грн. 88 коп., інфляційних нарахувань в сумі 7 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 4 грн. 44 коп. позивач долучив до матеріалів позовної заяви копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2014 року про відмову у видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «РАДА 5» заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.10).
При цьому суд першої інстанції відкриваючи провадження по даній справі не звернув увагу на те, що вказана ухвала стосувалася стягнення заборгованості з відповідачів за житлово-комунальні послуги за інший період, а ніж за яким позивач звернувся з позовом в позовному провадженні з вимогами в жовтні 2014 року.
В подальшому відповідачами 10.11.2014 року до суду першої інстанції були подані копії квитанцій, які підтверджують своєчасність сплати ними коштів за житлово-комунальні послуги за червень-липень 2014 року (а.с.44-45).
19.08.2015 року представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів заборгованість вже за інший період, зокрема: за травень, червень, липень 2015 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 2021 грн. 34 коп., інфляційні нарахування в розмірі 25 грн. 34 коп., 3% річних - 9 грн. 72 коп. та пеню в сумі - 30 грн. 69 коп.
При цьому, позивачем також до вказаної заяви про уточнення позовних вимог не було долучено відповідно до ст.119 ЦПК України копію ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня по липень 2015 року.
Суд першої інстанції вказаним обставинам також не дав відповідної оцінки та ухвалив рішення про задоволення позову ТОВ «РАДА 5» та стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «РАДА 5» суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період травень, червень, липень 2015 року.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням без розгляду позовної заяви ТОВ «РАДА 5» про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період травень, червень, липень 2015 року в розмірі 2021 грн. 34 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 25 грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 9 грн. 72 коп.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи виходячи з наступного.
Частиною 4 ст.74 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
17.07.2015 року Печерський районним судом м. Києва особам, які беруть участь у справі були направлені повістки про призначене судове засідання на 19.08.2015 року на 14 год. (а.с.138-140).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі вищевказані повістки про призначене судове засідання не отримували, що підтверджується зворотніми поштовими повідомленнями про невручення поштового відправлення, які повернулися на адресу Печерського районного суду м. Києва за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.142-143), що позбавило можливості відповідачів бути присутніми в судовому засідання 19.08.2015 року та скористатися своїми процесуальними правами передбаченими чинним законодавством.
Крім того, безпосередньо в судовому засідання 19.08.2015 року представник позивача надав суду до першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги, інфляційні нарахування, з% річних та пеню за інший період, а саме: за травень, червень, липень 2015 року. При цьому копія вказаної заяви відповідачам судом не направлялася.
Колегія суддів вважає, що вищевказані порушення потягли за собою порушення прав відповідачів на об'єктивний, справедливий розгляд справи, оскільки суд першої інстанції позбавив відповідачів можливості надати заперечення та докази належного та своєчасного виконання ними своїх зобов'язань.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі порушили свої зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов до помилкового висновку виходячи з наступного.
Згідно з ст.322ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі),що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний вчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якшо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Частиною 3 ст. 549 ЦК Українивстановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з наданих відповідачем ОСОБА_1 10.11.2015 року в суді апеляційної інстанції копій квитанцій, відповідачі своєчасно та в повному обсязі сплачували кошти за надані житлово-комунальні послуги за травень 2015 року в розмірі 994 грн. 22 коп., за червень 2015 року в розмірі 1004 грн. 12 коп. та за липень 2015 року в розмірі 886 грн. 66 коп. (а.с.188-189).
Колегія суддів вважає, що оскільки відповідачі належним чином виконували свої грошові зобов'язання правових підстав для стягнення з них пені не має.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із залишенням без розгляду позовних вимог ТОВ «РАДА 5» до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за травень, червень, липень 2015 року інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних.
В задоволенні позовних вимогТОВ «РАДА 5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення пені відмовити.
Згідно з ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ТОВ «РАДА 5» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 268 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 207, 218, 303,304, 307, 309, 310, 313, 314, 316 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період - травень, червень, липень 2015 у розмірі 2021 грн. 34 коп.,суми інфляційних нарахувань в розмірі 25 грн. 34 коп., трьох відсотків річних в розмірі 9 грн. 72 коп., пені в розмірі 30 грн. 69 коп. та судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. скасувати.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період травень, червень, липень 2015 року за житлово - комунальні послуги, трьох відсотків річних та інфляційних втрат- залишити без розгляду.
В задоволенні позовних вимогтовариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення пені в розмірі 30 грн. 69 коп. відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» код ЄДРПОУ 32070545 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 268 грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: