Справа № 164/107/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В.
Провадження № 22-ц/773/323/16 Категорія: 81 Доповідач: Шевчук Л. Я.
19 лютого 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.,
секретар с/з - ОСОБА_1,
з участю:
боржника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа, за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 15 січня 2016 року,
Начальник відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 15 січня 2016 року, якою було відмовлено в задоволенні подання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі начальник ВДВС, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні подання.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив і просив її відхилити, представник державної виконавчої служби в судове засідання не з'явився, державна виконавча служба подала заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено підставу для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, якщо вони ухиляються від виконання зобов'язань, покладених на них судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Аналіз зазначених правових норм дає можливість зробити висновок про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Із матеріалів справи убачається, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області знаходиться постанова начальника ВДАІ з обслуговування Маневицького та Любешівського районів від 22 липня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.3), постанова Державної фіскальної служби України про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу в розмірі 8500 грн., виконавчий лист, виданий Маневицьким районним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ «ПриватБанк» 98 957,41грн. (а.с.21).
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження обставин щодо умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому, на думку суду першої інстанції, підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що боржник умисно ухиляється від виконання судового рішення. Суду апеляційної інстанції боржник надав для огляду квитанцію про часткову оплату ним штрафів в справах про адміністративні правопорушення.
З врахуванням того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності на це достатніх підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу начальника відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області відхилити.
Ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 15 січня 2016 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: