Справа № 161/784/16-ц
Провадження № 2/161/1234/16
19 лютого 2016 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Рудської С.М.,
при секретарі - Марчак Е.Є
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Свій позов мотивує тим, що 15 грудня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого він позичив відповідачу 4000 грн., про що останній написав розписку, відповідно до якої зобов'язувався повернути борг в строк до 15 січня 2016 року. Проте, станом на 25 січнЯ 2016 року відповідач ОСОБА_2 грошей не повернув і ухиляється від виконання взятого на себе зобов'язання. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 4000 грн. та судові витрати по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 12).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав суду заяву про розгляд справи без його участі, оскільки перебуватиме за межами Волинської області, позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.11).
У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позивач позичив відповідачу 4000 грн., про що останній написав розписку, відповідно до якої зобов'язувався повернути борг в строк до 15 січня 2016 року (а.с.4).
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не повернув кошти за договором позики в строк до 15 січня 2016 року, а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 4000 гривень.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.
У відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути в користь позивача встановлену в судовому засіданні суму боргу в розмірі 4000 грн. та 551,21 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 60,61,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 533, 625, 1046, 1047, ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (43000, м. Луцьк, вул. Глієра, 8, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (м. Луцьк, вул. Конякіна, 14а/11, РНОКПП НОМЕР_2) суму в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. та 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_3