Справа № 159/609/16-к
Провадження № 1-кс/159/89/16
16 лютого 2016 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
заявника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Ковельської місцевої прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
12.03.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014030110000224 була внесена заява ОСОБА_4 про підроблення службовими особами філії Ковельського УГГ ПАТ «Волиньгаз» акту звіряння фактичного використання ним природного газу у 2013 році. Правова кваліфікація - за ч.1 ст.366 КК України.
02.02.2016 року ОСОБА_4 подав керівнику Ковельської місцевої прокуратури заяву про вчинення слідчим у згаданому кримінальному провадженні невиконання ухвал суду та службової недбалості.
Невиконання ухвал суду та службову недбалість заявник вбачає у тому, що слідчий не проводив дії, які слідчі судді вважали необхідними вчинити, а щоразу виносив постанови про закриття провадження у справі, які також щоразу скасовувалися слідчими суддями.
Відомості за вказаною заявою не були внесені до ЄРДР.
Заявник вважає, що згадана заява має бути внесена до ЄРДР у будь-якому випадку, в інакший спосіб, ніж розпочати розслідування, її розглянути неможливо. Просить зобов'язати керівника Ковельської місцевої прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР.
У задоволенні заяви слід відмовити.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно п.4 ч.5 ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз згаданих норм у їх сукупності приводить до незаперечного висновку, що заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення мають містити виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення мають містити не будь-який виклад обставин, які заявник вважає злочином, виходячи з власних переконань і міркувань, а саме, обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення з точки зору кримінальної практики, зокрема, встановленого ч.1 ст.11 КК України поняття злочину.
Слідчий, прокурор має виявити у заяві, повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише тоді він зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Інакше, заява, яка не містить викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, має бути розглянута як звичайне звернення в порядку, передбаченому Законом «Про звернення громадян», або ж в іншому, встановленому законом, порядку.
Тлумачення ч.1 ст.214 КПК України, в основі якого лежить переконання, що слідчий чи прокурор зобов'язані вносити до ЄРДР усе, що заявник назвав злочином, а потім розбиратися, є невірним. Таке тлумачення створює загрозу порушення прав людини, невиправданого втручання у її життя, загрозу використання кримінальної процедури як засобу тиску, помсти, розправи, аргументу у з'ясуванні стосунків.
Такі ризики не можуть бути виправдані думкою, що відсутність можливості огульного внесення заяв у ЄРДР, може призвести до штучних перешкод у внесенні заяви про реальний злочин. На цей випадок законодавець передбачив можливість оскарження відмови у внесенні у реєстр до слідчого судді. Такого запобіжного заходу цілком достатньо.
Самі по собі факти скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження, навіть неодноразові, не є обставинами, що можуть свідчити про вчинення ним службової недбалості.
Слідчий суддя, скасовуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження, мотивує своє рішення і наведені ним мотиви, навіть ті, які мають форму вказівок, не є обов'язковими для виконання слідчим. КПК не передбачає обов'язку слідчого виконувати вказівки слідчого судді, викладені в ухвалі про скасування постанови про закриття кримінального провадження. До того ж, судове рішення, обов'язкове для виконання, формулюється у резолютивній частині цього рішення і має мати відповідну, «зобов'язальну» форму.
У заяві про вчинене кримінальне правопорушення наведені лише факти скасувань постанов слідчого про закриття кримінального провадження та викладені мотиви цих скасувань, зазначені у постановах слідчих суддів.
Ці обставини не свідчать про вчинення слідчим кримінального правопорушення, а тому керівник Ковельської місцевої прокуратури не був зобов'язаний вносити відомості про них до ЄРДР та розпочинати розслідування.
Позиція заявника, що ці відомості щодо слідчого мають бути обов'язково внесені до ЄРДР, навіть тоді, коли ці відомості очевидно не містять ознак кримінального правопорушення з точки зору кримінального правозастосування, є невірним тлумаченням ч.1 ст.214 КПК України і впровадження такої практики призведе до того, що сторона кримінального провадження отримає засіб тиску на слідчого і спосіб усунути слідчого, навіть добросовісного, від проведення слідства.
КПК передбачив достатньо засобів реагування на бездіяльність слідчого, якщо така має місце, якими заявник може скористатися.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Ковельської місцевої прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.307 КПК України ухвала не може бути оскаржена.
Слідчий суддя ОСОБА_5