Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаОСОБА_9,
суддів:ОСОБА_10 і ОСОБА_11,
перевіривши у судовому засіданні 17 лютого 2016 року в м. Києві заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року,
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2015 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без зміни, а їхні касаційні скарги - без задоволення.
Засуджений ОСОБА_4 4 лютого 2015 року звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Просить скасувати зазначену ухвалу касаційного суду та постановити нове судове рішення.
У заяві засуджений ОСОБА_4 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення судами касаційної інстанції різних за змістом судових рішень: в оспореному рішенні -засудження його за частиною третьою статті 185, частиною другою статті 194-1, частиною третьою статті 15 і частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), а в порівнюваних - скасування обвинувальних вироків щодо осіб з направленням справ на новий судовий розгляд у зв'язку з необхідністю встановлення дійсної вартості викраденого, що мало значення для правильної кваліфікації дій.
На обґрунтування заяви засуджений ОСОБА_4 посилається на ухвали Верховного Суду України від 8 травня 2008 року та від 17 квітня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви і долучені до неї матеріали, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що передбачених законом підстав для відкриття провадження немає.
28 березня 2015 року набрав законної сили Закон України 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» від, яким внесені зміни у Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК), згідно з якими порядок розгляду заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України регламентується главою 33 КПК.
Відповідно до норм цієї глави перелік підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, визначений статтею 445 КПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Пунктом 1 частини першої статті 445 КПК передбачено, що підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Тобто в рішеннях касаційного суду повинні міститись різні висновки щодо застосування однієї і тієї самої норми кримінального закону.
Отже, перегляд рішення суду касаційної інстанції можливий, коли є неоднаковість правозастосування у подібних правовідносинах, що спонукає Верховний Суд України висловити свою правову позицію щодо правильного застосування однієї і тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність у не менш ніж у двох кримінальних провадженнях, і хоча б в одному з яких сторона кримінального провадження ставила під сумнів (оспорювала) у будь-який спосіб правильність застосування такої норми.
Вихід за межі визначених законом предмета та умов перегляду Верховним Судом України судових рішень призведе до повторного касаційного перегляду, що не відповідатиме положенням статті 445 КПК і буде суперечити принципу правової визначеності.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 448 КПК у заяві про перегляд судового рішення зазначається обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 цього Кодексу.
У своїй заяві ОСОБА_4 вказує на відсутність у його діях складу злочину, передбаченого статтею 185 КК, з огляду на іншу оцінку доказів, тобто фактично порушує питання про проведення у справі щодо нього повторного судового розгляду, що не входить до повноважень Верховного Суду України.
Копії ухвал Верховного Суду України від 8 травня 2008 року та від 17 квітня 2007 року, на які послався ОСОБА_4, не містять остаточного висновку суду касаційної інстанції про застосування норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність. У цих ухвалах суд касаційної інстанції судові рішення скасував, а справу направив на новий судовий розгляд. Інших копій рішень суду касаційної інстанції, які б давали підстави для перегляду Верховним Судом України судових рішень відповідно до пункту 1 частини першої статті 445 КПК, заявником не надано.
За обставини, коли заява та надані для порівняння ухвали не містять неоднакового застосування однієї і тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, заява є необґрунтованою, а тому не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.
З огляду на викладене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подана ОСОБА_4 заява є необґрунтованою і не вбачає підстав для допуску справи щодо нього до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 444, 445, 451 КПК, колегія суддів
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у допуску справи до провадження Верховного Суду України за його заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2015 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11