15 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаСамсіна І.Л.,
суддів:Кривенди О.В., Терлецького О.О., -
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ), третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 липня 2015 року касаційну скаргу ДПІ задовольнив, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року скасував та залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2011 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалою Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року заяву ОСОБА_4 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків до 11 січня 2016 року.
На виконання зазначеної ухвали 11 січня 2016 року від заявника надійшла відповідна заява з додатками.
Подана заява відповідає вимогам встановленим статтею 239-1 КАС.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14, 28 квітня, 18 серпня 2015 року, які, на думку заявника підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року ОСОБА_4 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 269, 270, 286, 287 Податкового кодексу України (далі - ПК) та статті 125 Земельного кодексу України.
Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні наведених норм права та, зокрема, у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15) зазначив, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Цьому правовому висновку рішення касаційного суду у даній справі відповідає.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України,
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ), третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Самсін
Судді: О.В. Кривенда
О.О. Терлецький