Справа №760/16858/15-ц
2/760/1017/16
(заочне)
15 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді - Коробенка С.В.
при секретарі - Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
08 вересня 2015 року Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилався на те, що в належній йому квартирі АДРЕСА_1, зареєстрований, але фактично не проживає його син ОСОБА_2.
Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначає, що в квартирі АДРЕСА_1, власником якої він є на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 2004 року, зареєстровані Позивач, його онука ОСОБА_3 та Відповідач.
Позивач зазначає, що на початку грудня 2014 року Відповідач разом з дочкою ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_5, яка проживала в зазначеній квартирі без реєстрації, зібрали всі свої речі та виїхали з квартири, не повідомивши, куди саме вони переїжджають.
У зв'язку з тим, що Відповідач в квартирі АДРЕСА_1, не проживає та не з'являвся більше 1 року, але являється зареєстрованим, у Позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг.
На підставі викладеного, Позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірним жилим приміщенням.
Позивач та його представник в судовому засідання позов підтримали в повному обсязі. Проти розгляду справи за відсутності Відповідача не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації.
Заслухавши пояснення Позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вирішив задовольнити позовні вимоги та постановити заочне рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить Позивачу на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27 лютого 2004 року (а.с. 11).
Згідно з довідкою форми №3 виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» ЖЕД №903 за №3169 від 21.08.2015 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 13).
Як встановлено з матеріалів справи, Відповідач з грудня 2014 року не проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними актами (а.с. 14-17).
Згідно з ст. 317, 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на викладене, на підставі аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає, що позовна заява про визнання Відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.317, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: