Справа № 760/19430/15-ц
Провадження № 4-с-46/16
29 січня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Кучерини Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3, -
23.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни в якій просить :
- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, яка полягає у не знятті арешту з квартири АДРЕСА_1.
- зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяну Олександрівну зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28.10.2010 року.
Обгрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на наступне.
28.10.2010 року було укладено Договір позики грошей, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 454 400,00 гривень, що за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками м. Києва на день укладення договору складало 56 800,00 доларів США.
Для забезпечення виконання Договору позики від 28.10.2010 року було також укладено Договір іпотеки від 28.10.2010 року, за яким Іпотекодавці (ОСОБА_4 та ОСОБА_3) передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. За даним Договором іпотеки Іпотекодержателем являється ОСОБА_1.
21.02.2014 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 42174262 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1040/13 виданого, 18.02.2014 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у загальному розмірі 860 877,49 грн.
12.05.2014 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено Постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_3, включаючи квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
08.10.2015 він звернувся до ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві з клопотанням про зняття арешту з предмету іпотеки від 08.10.2015 року. Однак, з моменту звернення з клопотанням та до сьогоднішнього часу, жодних дій щодо зняття арешту з предмета іпотеки не здійснено, відповіді про задоволення клопотання або відмову в його задоволені не надано.
Звертає увагу на те, що у державного виконавця були відсутні правові підстави накладення арешту на майно боржника, яке передано боржником в іпотеку, оскільки дані дії державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві унеможливлюють реалізацію ним як іпотекодержателем права задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна шляхом позасудового врегулювання.
Заявник зазначає, що бездіяльність державного виконавця обмежує його права як іпотекодержателя, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна, що перебуває в іпотеці. Але, в даному випадку, враховуючи, що державним виконавцем до цього часу не задоволено його вимоги про зняття арешту з іпотечого майна, він обмежений в цьому праві через наявність накладеного арешту.
З огляду на викладене заявник просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Гресь Т.О. яка полягає у не знятті арешту з квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати державного виконавця зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28.10.2010 року.
У судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги, викладені в скарзі, і просив їх задовольнити.
Зацікавлена особа - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяна Олександрівна, бездіяльність якої оскаржується, вимоги заявника не визнала і в задоволенні скарги просила відмовити, посилаючись на те, що її дії щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження, яке на даний час не закінчено, у неї також не було, тому і відсутня неправомірна бездіяльність з її боку.
Просить в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Зацікавлена особа - ОСОБА_3, яка є боржником у виконавчому провадженні, в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, особи, дії якої оскаржуються, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.02.2014 року Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 42174262 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1040/13 виданого 18.02.2014 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у загальному розмірі 860 877,49 грн.
В рамках ВП № 42174262, 12.05.2014 року ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено Постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_3, включаючи квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржувалася у встановленому законом порядку.
Разом з цим, слід звернути увагу на наступне.
Встановлено, що 28.10.2010 року було укладено Договір позики грошей, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 454 400,00 гривень, що за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками м. Києва на день укладення договору складало 56 800,00 доларів США.
Для забезпечення виконання Договору позики від 28.10.2010 року було також укладено Договір іпотеки від 28.10.2010 року, за яким Іпотекодавці (ОСОБА_4 та ОСОБА_3) передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. За даним Договором іпотеки Іпотекодержателем являється ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Правовий аналіз норм, що регулюють іпотеку свідчить, що іпотека, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п. 5.3 Договору іпотеки від 28.10.2010 року, у разі невиконання Іпотекодавцями зобов'язань за основним договором або цим договором, сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено будь-яким шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 5.4.1 Договору іпотеки від 28.10.2010 року, іпотекодержатель може задовольнити забезпечені Іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 5.4.2 Договору іпотеки від 28.10.2010 року, іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу в рахунок виконання зобов'язань.
Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм та договору іпотеки від 28.10.2010 року дає підстави для висновку, що ОСОБА_1, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна, що перебуває в іпотеці.
Разом з цим, він обмежений в цьому праві через наявність накладеного арешту на це майно.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 42174262 щодо виконання рішення суду про стягнення боргу, при відсутності рішення суду та виконавчого документу про звернення стягнення на предмет іпотеки, були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно боржника, яке передано боржником в іпотеку, оскільки дані дії державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві унеможливлюють реалізацію іпотекодержателем права задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку, передбаченому п. 5.4 Договору іпотеки. Відповідна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014 року у справі № К/800/34052/14; в Ухвалі Апеляційного суду Херсонської області справа № 668/4440/15-ц; в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2014 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог заявника в частині зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяну Олександрівну зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28.10.2010 року.
При цьому судом враховано, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника, що перебуває в іпотеці, хоча і не оскаржувалися стягувачем у встановленому законом порядку, проте накладення арешту на іпотечне майно порушує права ОСОБА_1 як іпотекодержателя, тому ці права підлягають поновленню шляхом задоволення вимог заявника в частині зобов'язання зняти арешт за іпотечного майна.
Разом з цим, в іншій частині скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Заявник просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, яка полягає у не знятті арешту з квартири АДРЕСА_1.
Підстави для зняття арешту з майна чітко визначені ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і розширеному тлумаченню не підлягають.
За змістом ст. 60 вказаного Закону решт з майна боржника у незакінченому виконавчому провадженні може бути знятий не інакше як за рішенням суду.
Разом з цим, рішення суду по зняття арешту з майна, яке є предметом іпотеки відсутнє.
За таких обставин відсутні правові підстави для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.
Керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяни Олександрівни, заінтересовані особи: ОСОБА_3, - задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяну Олександрівну зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28.10.2010 року.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: