Справа № 760/17593/15-ц
Провадження № 2-2083/16
04 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом"янського району м. Києва , третя особа: ОСОБА_5, в інтересах якої діють ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визначення порядку користування житловим приміщенням, -
22.09.2015 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом в якому просить встановити конкретний порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй в користування житлову кімнату площею 6,8 кв.м, а відповідачам, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, - житлові кімнати площею 10,4 кв.м., 15,6 кв.м. та балкон площею 0,6 кв.м, місця загального користування (кухню площею 5,4 кв. м, коридор площею 4,8 кв.м, ванну кімнату площею 2,1 кв. м, вбиральню 1,0 кв. м) - залишити в спільному користуванні сторін; зобов'язати відповідачів не чинити позивачці перешкод в користуванні належною їй 1/5 частиною спірної квартири.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником 1/5 частини спірної квартири. Проживає в цій квартирі разом з відповідачами. З 2013 року між сторонами склалися неприязні відносини, що виражається в постійних сварках та погрозах на її адресу.
Позивачка зазначила, що відповідачі намагаються всіма доступними їм способами позбавити її можливості користування житлом що належить їй на праві власності, погрожують їй, утискають її права в користуванні спірним майном, часто не допускають її до кухні, ванної кімнати, балкону. Влаштовують п'яні дебоші, буває навіть доходить до рукоприкладства.
Посилається на те, що квартира складається з трьох кімнат. Вона проживає в кімнаті площею 6,8 кв.м, але її неодноразово виганяли з цієї кімнати, мотивуючи це тим, що всі власники можуть проживати там де захотять.
Зазначає, що її частка у спільній частковій власності становить 1/5 частину, тобто фактично відповідає розміру житлової кімнати, яку вона просить виділити їй в користування. Виділ їй у користування цієї кімнати не порушить права інших співвласників на користування належними їм частками, яким вона просить виділити житлові кімнати площею 10,4 кв.м., 15,6 кв.м. та балкон площе. 0,6 кв.м.
Вважає, що такий порядок користування спірною квартирою з подальшим відкриттям окремого особового рахунку для неї та відповідачів не буде погіршувати прав та законних інтересів сторін та відповідатиме фактичному порядку користування, який існує на даний час.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що позов задоволений бути не може, оскільки вона прав позивачки не порушує. Позивачка проживає в кімнаті площею 6,8 кв.м та має можливість безперешкодно користуватися всією квартирою. До того ж, в лютому 2014 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано, тому вони не можуть займати одну кімнату.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини своєї неявки суд до відома не поставили, з заявою про розгляд справи у їх відсутності до суду не зверталися.
Третя особа, Служба у справах дітей Солом"янського району м. Києва, направила суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності свого представника.
При таких даних, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів та представника третьої особи, які не з'явилися.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачки, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1: позивачка - ОСОБА_1, відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло виданого 08 грудня 1993 року Відділом приватизації Залізничної районної в м. Києві державної адміністрації.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6. Спадкова справа щодо належного йому майна не заводилася. Належна йому частка у праві спільної власності ніким успадкована не була.
З довідки №1067, виданої ВСП «Чоколівський», структурним підрозділом КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янського району м. Києва, вбачається, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивачка ОСОБА_1, яка є власником особового рахунку, відповідачі: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (його дружина), та їх діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У відповідності до технічного паспорту на спірну квартиру, остання розташована на 5-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з 3-х кімнат, загальною житловою площею 32,6 кв. м, у тому числі 1-а кімната - 6,8 кв. м, 2-а кімната - 15,6 кв. м, 3-тя кімната - 10,4 кв.м, кухні площею 5,4 кв. м, ванної кімнати - 2,1 кв. м, вбиральні - 1,0 кв.м, коридору 4,8 кв. м. Загальна площа квартири 46,5 кв. м.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо користування спірною квартирою.
Так, позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів з заявами щодо наявності спору з приводу порядку користування спірною квартирою та отримувала відповіді що всі спірні питання носять цивільно-правовий характер і мають вирішуватися згідно чинного законодавства.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є сусідками сторін, показали суду, що дійсно між сторонами існує спір щодо користування спірною квартирою та конфлікнті стосунки. Свідки неодноразово чули, як сваряться сторони, бачили позивачку на сходовій клітині без теплого одягу та без ключів від квартири. Позивачка скаржилася їм, що відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні спірною квартирою.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належать особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
За ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільної частковою власністю.
За ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема копією технічного паспорту на спірну квартиру, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, житлові кімнати, які підлягають виділенню відповідачам відповідно до запропонованого позивачкою порядку користування квартирою, є суміжними, при чому кімната, яку позивачка просить виділити у користування відповідачів, розміром 15,6 кв.м, є прохідною.
Від так, запропонованим позивачкою варіантом порядку користування квартирою порушуються рівні із позивачем права інших співвласників квартири - відповідачів, згоди з якими з приводу користування квартирою у запропонованому позивачем варіанті, не досягнуто. У такому випадку право відповідачів на користування їх частками у спільній частковій власності буде порушено та не буде відповідати засадам змісту права власності, здійснення права власності та непорушності права власності, визначених статтями 317, 319, 321 ЦК України.
Крім цього, судом встановлено, що на час розгляду справи, в лютому 2014 року, шлюб між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. До того ж у них є двоє дітей різної статі, старших за 9-ть років,: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЖК України при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старишими за дев'ять років, крім подружжя.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є подружжям, а їх діти старші за 9-ть років, різної статі, вказаним особам не може бути виділено у користуванні дві суміжні кімнати.
Крім цього, у ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, який був співвласником спірної квартири. На час розгляду справи право власності в порядку спадкування після його смерті ніким із спадкоємців у встановленому законом порядку не оформлена.
Таким чином судом встановлено, що право власності на частину спірної квартири до цього часу зареєстровано за померлим ОСОБА_6, тобто на час розгляду справи не визначено власника цієї частки, між тим спадкоємці які фактично прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, і яким згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК спадщина належить з часу її відкриття, не позбавлені права у встановленому законом порядку оформити своє право власності на успадковану частку у встановленому законом порядку.
За таких обставин, за відсутності даних кому належить на час розгляду справи право на частку, що досі зареєстрована за ОСОБА_6, суд дійшов висновку про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою.
З урахуванням наведених вище обставин справи, враховуючи, що встановлення запропонованого позивачкою порядку користування спірною квартирою призведе до порушення законних прав інших співвласників квартири, суд приходить до висновку про неможливість його встановлення, відповідно вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 13-16, 317, 319, 321, 356, 358 ЦК України, ст. ст. 3-5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 61, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом"янського району м. Києва , третя особа: ОСОБА_5, в інтересах якої діють ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визначення порядку користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: