Справа № 760/19959/15-ц
Провадження № 2-сз/760/22/16
про відмову у поверненні судового збору
15 лютого 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (відповідач-2), про визнання кредитного договору недійсним,
11.02.2016 позивач звернувся до суду з заявою про повернення судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» (відповідач-1), ПАТ «Омега Банк» (відповідач-2), про визнання кредитного договору недійсним у розмірі 487,20 грн.
Розглянувши обґрунтування заяви про повернення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаної заяви належить відмовити з таких підстав.
06.11.2015 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
12.11.2015 суддя Солом'янського районного суду м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.01.2016 до участі було залучено у справі відповідача-2 - ПАТ «Омега Банк».
11.02.2016 позивач звернувся до суду з заявою про повернення судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк», про визнання договору недійсним, оскільки підставою для подачі позову було порушення її прав, які визначені Законом «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У зв'язку з цим, просила повернути сплачений нею при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Однак суд констатує, що частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».
З 01.09.2015 Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Отже, з 01.09.2015 позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.
Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діє з 01.11.2011, визначає, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Тобто, на день подання позову про захист прав споживачів діють нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.
Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Як зазначалося вище, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01.09.2015, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 487,20 грн. (станом на момент подання позову).
Отже, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір відповідно до вимог, які встановлені нормами чинного законодавства.
Положення статті 7 Закону «Про судовий збір» визнають вичерпний перелік підстав, за наявності яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особі, яка його сплатила.
З системного аналізу норм чинного законодавства випливає, що правові підстави для повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 487,20 грн. відсутні, оскільки Закон «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01.09.2015, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.
За таких обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 487,20 грн. належить відмовити.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 210, 293 ЦПК, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання кредитного договору недійсним у розмірі 487,20 грн. - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. В. Шевченко